Шини під контролем поліції: за що реально штрафують водіїв

Стан автомобільних шин часто стає причиною конфліктів між водіями та поліцейськими. Водночас справні шини є обов’язковою умовою безпечного руху, що прямо передбачено Правилами дорожнього руху. Якщо покришки не відповідають установленим вимогам, це створює реальну загрозу безпеці, тому поліція має право перевіряти їхній стан.

Особливу увагу варто звертати на повторні порушення, адже вони можуть призвести не лише до штрафу, а й до позбавлення права керування. Саме тому водіям важливо знати, у яких випадках відповідальність є законною, а коли постанову можна і варто оскаржувати.

Який протектор вважається допустимим

Законодавством встановлено мінімальну глибину протектора залежно від типу транспортного засобу:

легкові автомобілі та вантажівки до 3,5 т — не менше 1,6 мм;

вантажівки понад 3,5 т — не менше 1,0 мм;

автобуси — не менше 2,0 мм;

мотоцикли та мопеди — не менше 0,8 мм.

Крім цього, категорично заборонено експлуатувати шини з порізами, розривами, оголенням корду, розшаруванням каркаса, протектора або боковини. Відповідальність настає лише за фактично наявні та доведені дефекти, а не за суб’єктивну оцінку інспектора.

Невідповідність шин і заборонені поєднання

Окремо ПДР регламентують відповідність шин конкретному транспортному засобу. Використання шин неправильного розміру або з недопустимим індексом навантаження змінює керованість та гальмівні характеристики авто.

Також заборонено:

поєднувати на одній осі радіальні та діагональні шини;

використовувати разом ошиповані та неошиповані шини;

встановлювати на передню вісь легкових авто та автобусів відновлені шини або шини другого класу ремонту.

Факт невідповідності повинен бути чітко зафіксований і доведений, інакше склад адміністративного правопорушення відсутній.

Яка відповідальність передбачена законом

Відповідальність за порушення вимог до шин передбачена статтею 121 КУпАП:

перше порушення — штраф 340 гривень;

повторне протягом року — можливе позбавлення права керування на строк від 3 до 6 місяців.

У постанові обов’язково мають бути зазначені конкретні пункти ПДР, а також наявні докази порушення.