Колишній тракторист з Волині вирізає дерев’яні ікони

Григорій Кравчук з села Мукошин Любешівського району став знаменитим завдяки вмінню філігранно обробляти дерево, перетворюючи його у витвір мистецтва.

Спочатку Григорій працював трактористом, потім вирішив стати військовим. Потрапив у радянський військовий контингент у Німеччині. «Там ми з товаришем (він теж із Луцька) для генералів меблі виготовляли. Спершу, тільки підсобляв, бо раніше ніколи не мав діла з деревом. Та оскільки в школі найгарніше серед однокласників малював, то швидко наловчився свій художній хист у столярній справі використовувати».

Союз розпався і Григорій повернувся додому, до батьків, у село Мукошин. Взявся будувати хату. Під час будівництва повернувся до столярної справи.

УСЕ ПОЧАЛОСЯ …З ЛІЖКА

Коли люди побачили, які двері, віконниці Гриша змайстрував, давай і собі замовляти. А як показав дубове ліжко з філігранною різьбою, то вже навіть жінки заглядали і своїм чоловікам замовляли таке ж у спальні поставити.

«Але хотіти – одне, купити ж – зовсім інше. Бо дуб крепко твердий. А різьба на бильцях така витончена, що я над нею з півроку трудився. Тому вартує така робота ой як недешево», – зізнається майстер.



Демонструючи свої столярні дива, показує Григорій Іванович і годинник, і дзеркало. Ще чекають на завершення тумбочки, дверцята яких оздоблені античними німфами. А є і менш вибагливі роботи: столики, табуретки, що їх замовили мукошинські господарі.

«Колись я над такими виробами довго засиджувався. Щось не виходило – у книгах про художню роботу по дереву читав. Бо липа чи осика, наприклад, дуже пластичну деревину мають і легко піддаються різьбі. Натомість є породи, що їх вирізати дуже складно.

«РОБЛЮ ІКОНИ – ЕНЕРГІЇ ДОДАЄТЬСЯ»

Своєю гордістю Григорій називає ікони, створювати які почав іще 16 років тому. «Мене священики спонукали. То розп’яття у церкву замовляли, то ще щось. Навіть, було, просили іконостас. Але я відмовив – бо надто багато роботи».

У хаті на покуті – образ Богородиці з Ісусом на руках. Розмір чималий: метр на 80 см.



«Колись я не особливо занурювався у релігію. Вважав, то більше жіноча сфера. Та коли Матір Божу вперше відтворював на сосновій дошці, здавалося, моїм різцем якісь вищі сили водять!..» – зізнається майстер.

«І відтоді я став помічати: замість утомлюватися від роботи з деревом, навпаки – полегшення відчуваю, приплив сил та енергії», - запевняє він.

Святі образи, що їх сотворив Григорій Кравчук, тепер випромінюють благодать вірянам Гірок, Ветлів, Невіра Любешівського району. Є вони в Луцьку та Києві. Бо чимало людей, їдучи в гості, везуть якраз такий дарунок.

За матеріалами Оксани БУБЕНЩИКОВОЇ ("Волинські новини")