Волиняни про смерть художника Миколи Кумановського

У вівторок, 2 серпня, обірвалось життя відомого волинського художника Миколи Кумановського.

Микола Кумановський став прототипом головного героя – «збіса доброго художника» – зі скандального роману Оксани Забужко «Польові дослідження українського сексу». Він є автором герба Луцька, ілюстрацій до повного зібрання творів Григорія Сковороди, яке вийшло у США, а також автором ідеї та проекту пам’ятника-храму борцям за волю України «Стріляючий ліс».

Рідні та близькі митця, а також шанувальники його творчості висловлюють жаль з приводу непоправної втрати у соцмережах.
Ось що з цього приводу пишуть волиняни.

Журналіст Костянтин Яворський: «Він писав не лише для України, а для всього світу, що оцінили Філадельфія і Дрезден. Він був піддослідним польовим найсексуальнішим україцем. Він був талантом, душею, мудрим патріотом, толерантним критиком. колись я запитав його: "Чому Ви не спілці?" - "Це горобці збираються в зграї, орли літають поодинці", - відповіли усміхнені очі Миколи Івановича. Спи спокійно. Твій "орел" тепер в найвищих горах і нарешті повністю вільний. Твій ліс стріляє тобі тричі».

Журналістка Людмила Яворська: «Коли з життя ідуть люди, всередині яких було стільки життя, якісь пазли починають не сходитись. ще одна смерть із тих, в які просто так і не повірю».

Народний майстер Віктор Іщук: «Сьогодні пішов від нас у вічність великий людинище і художник, філософ. Вічна пам’ять. Спочивайте з миром, пане МИКОЛА КУМАНОВСЬКИЙ».

Прес-секретар обласної організації БПП «Солідарність» Анна Єкименко-Поліщук: «Хоча "особисто" в класичному розумінні ми не були знайомі, я раділа, що знаю про такого талановитого чоловіка, який ходить тими ж вулицями, що й я, але бачить цей світ зовсім по-іншому. Знаю, що його вважали недооціненим в Луцьку, та, можливо, в цілому в Україні. Він ледь не жив "Під соснами", де його можна було бачити майже щодня. Думаю, багато хто й не здогадувався що за людина сидить за сусіднім столиком. Направду велика втрата для художнього світу...»

Журналіст Ігор Тихолаз: «Він дивував, лякав, смішив, змушував замислитись, оглянутись - і радував нас повсякчас кожною візією, яка виникала у його душі, у його серці, у його свідомості... Він був хуліганом і в житті, і в мистецтві. ВІн був одинаком, не визнавав спілок і збіговськ. Мав критичне мислення і водночас був невиправним романтиком. Все життя вчився і був мудрим наставником. Це була неймовірно творча людина, глобальна постать у світовому живописі, щиро вважаю - абсолютно недооцінена, часом навіть зневажена».

Працівник ПАТ «Волиньгаз» Андрій Сироватський: «Помер художник Микола Кумановський. Світла пам'ять. Співчуття рідним і близьким. Був знайомий з ним особисто. Дуже незвичайний, цікавий співрозмовник, талановитий художник. Просто хороша людина. Дуже шкода. Дуже.».

Поет Валерій Гнатюк: «Сьогодні пішов у Небо мій добрий товариш і старий друзяка Микола Кумановський. Справжню велич його душі нам ще належить оцінити. Але я, пуцьвірок у порівнянні з його генієм, ніколи не забуду, як я попрохав його оформити обкладинку для моєї "Згвалтованої мрії". Він сказав лишень одне: не розказуй тут мені про поезію, живопис, мистецтво і т.д. - просто почитай, а я подумаю. Я почитав, а він подумав, і зробив, і ні копійки за це не взяв, і вийшов у світ мій вінок сонетів під назвою "Згвалтована мрія" в художньому оформленні його... Цей колаж він мені подарував, я його прикрутив до стіни і тепер навіть не знаю, як мені заходити в мою кімнату. Він мені завжди нагадуватиме про нього. Я зараз, пишучи це, витираю сльози, але моє серце мені підказує, що це неправильно, адже Бог забирає до себе найкращих, найліпших, найбіліших і найсвятіших саме тоді, коли Йому треба, коли вони потрібні не тут, на цій грішній землі, а там - Йому, на Небесах. Отож - щасливої дороги, Миколо Івановичу! Я завтра прийду віддати останню шану Вашому тілу, а душа Ваша, я впевнений, вже купається у струменях і променях Небесних».