Куди насправді зникли луцькі маршрутки-п’ятнадцятки

Уже два роки найпопулярнішим луцьким маршрутом №15 замість автобусів їздять польські б/в тролейбуси. Публічне пояснення – екологія та економія. Транспортникам – на пальному, людям – на вартості квитків, природі – на вихлопних газах.

Влада замовчала той факт, що 41 автобус «Луцького підприємства електротранспорту» фактично – паралізований. Свого часу його придбали в лізинг (якщо простими словами – позичили, поступово виплачуючи вартість). Гроші – 20 мільйонів гривень – виплатили. А користуватися транспортом вже два роки не можуть. Через невчасні проплати фірма-власник автобусів хоче їх конфіскувати. Мовляв, в рахунок штрафів та пені.

Навіть, якщо справа закінчиться на користь міста, користуватися згаданими автобусами навряд чи будуть. Сім років на луцьких дорогах і два – в «депо» під відкритим небом забезпечили транспорту не найкращий стан. Тому міська влада вже сьогодні говорить про те, що автобуси продадуть. Щоправда, далеко не за ту суму, яку витратило місто.

ПЕРЕДІСТОРІЯ: «МАРШРУТНА РЕВОЛЮЦІЯ»

Наприкінці 2007 року Луцька міська рада на умовах лізингу взяла у фірми «Богдан-лізинг» в користування 41 автобус. Той період у місті назвали «маршрутною революцією»: міні-буси «Івеко» та «Мерседеси» в один день замінили на жовтенькі та блакитні «Богдани» місцевого виробництва.


За умовами лізингового договору, місто мало за п’ять років сплатити повну вартість автобусів і тоді отримати їх у власність. Та з часом платити почали несумлінно, накопичилися борги, з’явилися додаткові угоди про довші терміни та більші суми…

Усе це стало підставою для того, щоб навіть отримавши усі 20 мільйонів гривень боргу, «Богдан-лізинг» заявив про невиплачені штрафи і відмовився передавати автобуси у власність місту.

У лютому минулого року фірма навіть подавала до суду, щоб зобов’язати «Луцьке підприємство електротранспорту» повернути автобуси. Проте справа до розгляду поки не дійшла.

Попри те, що автобуси увесь цей час стоять у луцькому «депо», користуватися ними місто не може. Щоб здійснювати на них перевезення, треба мати ліцензійну картку, а автобуси досі перебувають на обліку в Києві.

ЩО ЗАРАЗ?

Директор «Луцького підприємства електротранспорту» Ігор Грицюк каже, що наразі тривають переговори про подальшу долю автобусів.

«На сьогоднішній день ми повністю погасили усю заборгованість перед «Богдан-лізингом». В даний момент ми ведемо переговори, щоб нам передали акти прийому-передачі і ми стали власниками автобусів. Тобто ми рухаємося по процедурі: надсилаємо акти звірки про те, що проведені всі розрахунки, коли вони їх підпишуть – будемо чекати від їхньої сторони акти прийому-передачі», – розповідає посадовець.


Прямої відповіді на запитання, чи «Богдан-лізинг» таки погодився віддати автобуси, директор уникає, повторюючи, що «усе відбувається за процедурою».

Ігор Грицюк запевняє, що рішуче налаштовані до кінця року закрити питання із «Богдан-лізингом».

Проте навіть у разі позитивного вирішення питання, подальша доля автобусів – невідома.

«Для того, щоб їх виставляти на маршрути, їх треба відремонтувати. У свій час вони дуже великий ресурс проїхали по місту. Ми вивчаємо, якою буде вартість відновлювальних робіт. А тоді міська рада буде вирішувати, чи доцільно їх ремонтувати, чи краще продати», – каже Ігор Грицюк.

Цікаво, що сплативши за автобуси 20 мільйонів гривень, директор підприємства оцінює нинішню їхню вартість у суму не більше мільйона гривень. Таку цифру було озвучено у червні під час засідання транспортного комісії міськради.

ХТО ПОЛІЗ У ТРАНСПОРТНУ КАБАЛУ?

Відповідаючи на запитання, як так склалося, що місто лишилося і без 20 мільйонів, і без автобусів, представники нинішньої влади люблять посилатися на кабальні умови договору лізингу, який уклала попередня влада.

Натомість представник попередньої влади запевняє: проект був хорошим, а завалили його, щоб продемонструвати, що попередники ні на що не здатні.


«Проект не був збитковим. До 2010 року ми вчасно робили всі проплати, а ті маршрутки ще й привозили гроші на підприємство. А коли прийшли нові депутати і новий міський голова, почали пропускати проплати, було переукладено договір, визнали фінансові санкції, запустили фінансову піраміду», – каже колишній міський голова Богдан Шиба.

Екс-керівник міста пояснює, що в той час купівля «Богданів» була вирішенням відразу кількох проблем. По-перше, із громадським транспортом, бо «по місту гасало 370 шахт на колесах – переобладнаних вантажних бусів». По-друге, такий крок став порятунком Луцького автомобільного заводу, бо вже було прийняте рішення згортати виробництво.

«Фактично було прийняте рішення про закриття заводу, про перенесення його в Черкаси. Наприкінці 2006 року ми підписали угоду з автозаводом, що виробництво лишається в місті. Більше того – вони починали випускати нормальну продукцію, автобуси і тролейбуси, бо до цього тут лише здійснювалася крупновузлова збірка. Якщо не зраджує пам’ять, це забезпечило на заводі 1700 нових робочих місць. Умовою угоди була купівля містом першої продукції заводу. Зрозуміло, що купити їх за бюджетні кошти ми не могли», – розповідає про причини лізингу автобусів Шиба.

* * *
Отримати коментар від «Богдан-лізинг», чи дійсно незабаром автобуси передадуть місту, чи попереду – нова судова тяганина, не вдалося. Усі номери телефонів підприємства, які є у відкритому доступі – не відповідають.

Натомість приватні джерела «Волинь24» запевняють: фірма так просто не поступиться. Мовляв, підприємство зараз «погоріло» на численних договорах, укладених в Криму та на Сході України, звідки перестали надходити платежі. Тож зайві ресурси «Богдан-лізингу» наразі – далеко не зайві.

Людмила ЯВОРСЬКА