Команда «Замок Любарта» – про банківські суїциди та секрети туалетних кабінок

– Можна пригоститися кавою?

– Якщо зерна з собою принесли - будь ласка. Води в нас достатньо.

– Ви як в анекдоті: «кожного ранку він приносив їй каву в ліжко. Їй залишалося лише купити, помолоти і зварити»)).

– Ну ми ж гумористи, що тут скажеш)).

Невеликий офіс квн-команди «Замок Любарта» схожий на офіс компанії «Google» - велика дитяча кімната для творчих дорослих. Зручний диванчик, ігрові приставки, великий екран на стіні, баскетбольна сітка на дверях. Не офіс, а цілий "пологовий зал" для жартів.




Кругленькі, як від однієї мами, хлопці прийняли нас з повним нерозумінням, що робити з двома журналістками:

– Інтерв’ю нам не треба, навчіть писати жарти, візьміть на сцену, – заявила впевнено Іванка.

– Навчимо! За куліси пустимо, там і жарти свої розкажете… інженеру по світлу, – відповів бородатий Назар.



Хлопці вирішили імпровізувати. Ми з Іванкою в тому «чайники». Щоб не впасти пикою в глину, через низький рівень гумор-IQ, вирішили розслабитись і налаштувати себе на лад «погнати бєса».

* * *

З комп’ютерних ігор і почалася наша спільна квн-робота. «Вперше тримаю приставку» – зізналась я. Назар дав майстер-клас. Не допомогло. З одинадцяти перемог мені належала лише одна.

Іванці випало грати дуже дистанційну гру. «Я відчула себе кухонним комбайном. Хлопці таки познущались: махала руками в повітрі як самурай, щоб нарізати яблука, кавуни та груші»,- ділиться враженнями Іванка. Ціль гри не зрозуміла, але віртуальний салат хлопцям зробила.




Поки грали, дізнались, що Любарти не проводять репетицій. «Збираємось разок прогнати програму перед самим виступом. Всі питання вирішуємо по телефону. Гумор народжується в імпровізації. З потоку жартів вибирається щось одне і шліфується», - зауважив Назар.

Допомагають хлопцям складати жарти і колеги по цеху, серед яких учасники «Вар’ятів».

На всі питання нам відповідав лише Назар, прямо як батько Любартів та лице бренду. Інші весь час втікали від камери.

Ми дивувалися: як навіть після «Ліги Сміху» хлопці можуть бути такі сором’язливі? А може це тому, що ми дівчата? ))

* * *

Почалась наша імпровізація з політичної теми. Граю роль скандальної журналістки. Після цього благаю відео-оператора вирізати мій жарт про мера з пляшкою віскі біля бару. Коли знаходилась в потоці імпровізації, мізки зовсім відключались, молола страшну нісенітницю, але хлопці похвалили за креатив.



Другий жарт був без самодіяльності. Мініатюра про суїцид. Посадили на табуретку в якості працівника банку і дали зазубрити фразу. Та те, що я запропонувала клієнту банку викинутись з вікна дев’ятого поверху, зрозуміла не зразу. Для «особливо обдарованих» Назару довелось жарт повторити ще раз детально (дивіться відео).



Поки вживались в ролі, в офіс влетів мокрий від спеки Женя - організатор концертів «Замок шоу». Захекавшись, зі склянкою води, вставив декілька фраз про важкість вішання банерів на стіни будівель. Дещо зніяковів, побачивши Назара в ідентичній футболці. Посміялися.



Працюючи над організацією концертів "Вар’ятів" у Луцьку, Женя має з чим порівняти заходи місцевого рівня: «Трапляються унікали, які ходять на кожен концерт Притули, до останнього в захваті аплодують, і все одно кожного разу висловлюють своє «фе».

Концерти та телевізійні шоу такого формату – не основне джерело заробітку Любартів. За участь в «Лізі Сміху» доводиться ще й доплачувати.

«Весілля, корпоративи, організація свят – поки основний дохід хлопців. Тут вони достатньо заробляють, щоб дозволити собі «погратись» в гумор на великих сценах» - усміхаючись говорить Женя.



Іванка оніміла, коли дізналася про один із дієвих способів реклами. Звичайна людина в житті не здогадається. «Туалети, - сміється Женя, - саме в них афіші працюють найкраще».

Не хотіла б я бути на місті зірки, надрукованої на такій афіші. Днями висіти на дверях туалетних кабін і зустрічати на собі десятки червоних від напруження очей...

Жарти жартами, але коли ми вийшли від хлопців, стало сумно. Згадала наших Сашка Положинського, Монатіка, Наталю Карпу, діджея Небо, Муху, гітариста «Бумбокс»… Колись не оцінили, потім пожаліли, та було пізно. Так хочеться, щоб наші Любарти залишились вдома…

Марина МАЙКО