У Луцьку Кирило Стеценко зіграв «Скрипкове дерево роду-2»

У «Скрипкового дерева роду-2» (так називалася програма, яку заслужений артист України Кирило Стеценко (молодший) показав у палаці культури міста Луцька виявилося глибоке коріння.

Своєрідна «антологія української скрипкової музики» розпочиналася з подорожі у середньовіччя, яка подарувала відкриття незнаних козацьких та гайдуцьких танців. А вже коли від «короткого метражу» скрипаль та піаністка Наталія Строчан перейшли до великих форм, для слухачів розпочалася справжня «феєрія мандрів».

Сольна скрипкова соната № 3 ознаменувала повернення на українську музичну сцену творчої спадщини І Хандошки. Кирило Стеценко називає цей процес «репатріація українських імен»: засновник російської академічної скрипкової школи Іван Хандошкін, насправді, із українського козацького роду, а його віртуозна скрипкова творчість ґрунтується на українських народних мотивах, стверджують музикознавці.

Народні пісні «Ой, на горі та й женці жнуть» та «Вчора горох і сьогодні горох» склалися у захоплюючу «Фантазію на дві українські теми» для скрипки та фортепіано А.Галенковського, що також слугувала виконанню цієї благородної місії скрипаля. Яскрава концертна п’єса вимагала віртуозної техніки, а під час феєричного виконання ноги самі просилися у танок.



Кирило Стеценко пригадав свої «Шалені коломийки», що народилися у співпраці з рок-гуртом «Еней» Тараса Петриненка. Свого часу вони звучали на фестивалі у Будапешті, де українці виступали разом із музикантами групи «Рамштайн». Як на мене, у Ютубі це виконання Кирила Стеценка у Луцьку могло б зібрати не менше переглядів, ніж «Кашмір» із репертуару «Лед Зеппелін» у виконанні скрипальки Лючії Мікареллі. (якби за його за спиною знову постала стіна звуку рок-групи «Еней»).

У ролі шоумена скрипаль виступив «під завісу» концерту, коли Кирило Стеценко звернувся до спадщини Миколи Леонтовича, його «Дударика». Через століття після першого виконання «Щедрика» ми заново відкрили для себе незабутні барви іншого прекрасного твору цього знаменитого композитора, який у виконанні Кирила Стеценка переріс у забаву з глядачем «Ой Діду!».

І хоча від «провокаційного інтерактивного театрально-музичного дійства», яке скрипаль показав киянам під час прем’єри програми 10 березня у Києві лучанам перепало небагато (не брали участі степ-дансер Володимир Шпудейко, солістки дитячого театру «Дай Боже!»), одначе з допомогою свого степування, оригінальних прийомів звуковидобування, прихильної на такі розваги публіки виконавець успішно провів « акустичний масаж серця», щоб «реанімувати Діда».

Антологія української скрипкової музики «під редакцією» Кирила Стеценка стала ще одним яскравим сегментом сучасної української міської музичної культур, ще одним кроком до утвердженням нашого духовного суверенітету.

«Шоу буде тривати», концертна програма «Скрипкове дерево роду 2» буде розростатися. У жовтні наступного року чекаємо Кирила Стеценка на чотирнадцятому фестивалі «Стравінський та Україна». Для мене дуже важливі його аргументи у запланованій дискусії щодо ролі серйозної та легкої музики у формуванні сучасної міської культури. І як нащадка видатного музичного роду, і як члена дирекції фестивалю «Червона рута».
Василь ВОРОН