Жив-був Бім: історія луцького Хатіко з вулиці Лесі Українки

Вуличний пес, що живе на Лесі Українки, любить каву, має власного фотографа, ходить до мистецької галереї і не пускає на "Книжковий пасаж" жодного бомжа!

Його звати Бім. Він теж білий із чорними плямками. Він має сумний погляд і червоний ремінець.

На вулиці Лесі Українки цей пес з’явився минулого року і скоро "відзначитиме" свою другу весну в статусі "луцького Хатіко". Щоправда, цей "Хатіко" нікого не жде. Напевне, йому нікого ждати...

***



Рябого пса найчастіше можна зустрітити біля велокав’ярні на повороті до Центрального ринку, на території “Книжкового пасажу”, біля продавців картин чи торговця старими книгами.

Його часто можна побачити на світлинах луцьких фотографів. Найчастіше Бім позує для Віктора Чухрая. А оскільки ці фото часто публікують місцеві інтернет-видання, то життя Біма стало майже публічним.

Продавці з “Книжкового пасажу” на вулиці Лесі Українки розповідають, що вперше помітили Біма тоді, коли поблизу стала працювати велокав’ярня. Мовляв, за власником кав’ярні собака якось прийшов на пасаж. Відтоді там буває часто.

“О! То відмінний сторож. Відколи є Бім, жоден бомж до нас не зайде. Він просто таких не пускає”, - розповідає продавець книг Валентина.


***

Але “у минулому житті” пес, очевидно, був зовсім не Бімом. Та й жилося його не так добротно. Історію появи Біма на Лесі Українки найкраще знає власник велокав’ярень Андрій Хоменко.

“Ми помітили його біля себе десь минулої весни. Тут же не один він бігає... Але цей часто спинявся біля нас. Побігає-побігає, вернеться, сяде й сидить. Ми його не підгодовували, нічим до себе не приманювали. Але він знов і знов приходив.

Якось пес був, коли ми закривалися. Заїхали на пасаж - і він слідом. Я пожартував до сторожа.Мовляв, напарника привів! Той якось і відразу його “охрестив”: “Хай буде Бім, білий Бім чорне вухо!
(як у популярному в радянські роки фільмі, а також однойменній книжці Гавриїла Троєпольського про розумного, доброго сетера Біма, - авт.). З того моменту Біма називають Бімом, але я думаю, що в нього була непроста доля,” - розповідає Андрій Хоменко.

За словами чоловіка, собаку, найочевидніше, вигнали з попередньої домівки. Видно, що його били.

“Мабуть, він раніше десь “працював на сторожовці” чи охороняв якусь споруду. Людей у формі він дуже не любить. Певне, такі його не раз ображали. Бім настрожено ставиться до людей із великими пакетами, може на них гавкати. І боїться мопедів”, - зазначає чоловік.

***



Іноді Бім, кажуть мешканці вулиці, створює незручності, бо починає гавкати на перехожих, коли хтось йому не сподобається. А буває й таке, що люди, починають дорікати продавцям кави (а Бім уперто любить проводити дні саме під велокав’ярнею) в тому, що “привели з дому собаку”.

Віднедавна у Біма є гарний нашийник. За словами Андрія Хоменка, нашийника Бімові вчепив “один чоловік” після того, як пса мало не забрали до притулку для бездомних собак луцького КП “Ласка”.

Трапилося так, що Бім почав гавкати на когось із перехожих, а ті його цього “не пробачили” і зателефонували в “Ласку”. Однак на захист собаки стали мешканці вулиці, почали просити не забирати...
А незадовго у Біма з’явився гарний нашийник: щоб знали, що він не бездомний! От тільки в того Біма навіть не свій дім, у нього - своя вулиця...

Як з'ясувалося згодом, нашийник у Біма - від відомого луцького фотографа Віктора Чухрая. Саме він і вчепив його собаці. На червоному ремінцеві - мобільний телефон пана Віктора. Щоб не думали, що Бім - нічий.

Собаку з непростою долею всі люблять. Але чомусь ніхто не забирає додому. Сам же Бім, розказують, дуже любить дітей, він добрий. І тільки сумний погляд, яким пес провожає кожного перехожого, розказує, що не таке воно вже й прекрасне, оте собаче життя...
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото Віктора ЧУХРАЯ, Павла БЕРЕЗЮКА, Олега ОГОРОДНИКА та автора.