Верхом цинізму є співчуття тих, хто бажав йому смерті, - Володимир Гунчик

Гунчику! Давайте вичитувати свої тексти. Треба використовувати слово не вистачає, а не хватає. Це русизм.

Головне що не фашизм - а від вас коричневою чумою смердить ...

Також верхом цинізму було влаштовувати опитування про те, хто міг би перемогти у виборах мера. Мер був ще на посаді, живий, а деякі працівники міської ради влаштували конкурс, в якому переміг Яковлев. Це така гидота приміряти на себе крісло мера, коли чинний мер на посаді, чи у відпустці, чи просто захворів. Також огидно таке читати на сторінках місцевих видань.

Яковлев? А хто це?

До чого тут чума? Політик такого рівня повинен висловлюватися грамотно. Тим більше після кожної статті просять при знаходженні помилки повідомляти про це. Ось і все.

УКРОП вже давно руки потирав

в нас вже стало нормою в усьому звнувачувати УКРОП. Може треба ширше очі відкривати

Ну відкрийте нам не тямущим :)

А над тим цинізмом є ще вищий цинізм: примірка себе до крісла мера, коли в останнього ще ноги не захолонули. Примірка цинічна, груба, примітивна. З розлогими "інтерв’ю" про те, "чи буду балотуватись, чи ні". І найболючішим є те, що приміряються політичні і інтелектуальні пігмеї, які сміливо кинулись в лайно «рейтингів» і гадань на кавовій гущі, створивши навколо вже покійного кислотне середовище ще задовго до його відходу у вічність. І лише ради того, щоб ступити на "червоний килимок" влади міста. Чи відмиються? Чи допоможе сучасна парфумерія? Шкода, що люди не читають казку для дорослих «Сказка о рыбаке и рыбке» О. Пушкіна. Дуже повчальна на предмет того, аби не залишитись біля розбитого корита. А сьогодні вони стоятимуть біля домовини, потиратимуть пітні, випещені і липкі ручки, «співчуватимуть» і думатимуть: «Як добре, що не я на його місці…».

Вранці широким впевненим кроком до кафедрального собору направлявся прости мене, Боже, молодий чоловік, бомж. Він не був охайно одягнутий, не парфумився. Він ТРИМАВ У РУКАХ 2 ЖОВТИХ НАРЦИСИ ШТУЧНИХ. Та як він ішов! - впевнено, щиро. Ішов вклонитись Миколі Ярославовичу. У цього чоловіка немає нічого. Його не обтяжують і не зобв'я зують ні статус, ні статки, ні медіа-русурси в власності... Він має розкіш щиро висловити співчуття родині Миколи Романюка, яка переживала нестерпний біль останні два тижні. Йому не треба відводити очей. На серці Луцька залишився рубець. Не можуть же люди, які розігнали цю ситуацію із рейтингами і опитуваннями бути на стільки доконаними, щоб комусь із них не стало соромно за своі діі. Та чи багатоьом із них прийдуть віддати останню шану ті, кому нічого втрачати, тримаючи у руках жовті нарциси, куплені на зібрану милостиню?!

Нажаль, у порядних людей, тим більш порядного Міського Голови, мусять бути вороги, який не брав хабарів! Один з тих Андрій Осіпов! Вічна пам'ять хорошій. порядній Людині!