«Нам доведеться пробачити свого ворога», - волинський священик про церкву і війну

Першочергове завдання церкви – задовольнити духовні потреби людини, а не вести розмови «про Помісну Церкву, про Україну, про патріотизм», - вважає прес-секретар і декан монастирів Волинської єпархії архімандрит Константин (Марченко).

Про це він говорив в авторській програмі «П.О. СУТІ», інформує прес-служба єпархії.

Священик каже: в умовах війни на Донбасі, в ідеологічних перепалках дуже багато слів про «русскій мір», про Помісну Церкву, про Україну, про патріотизм. І, на жаль, так мало слів про православ’я.

«Кожна людина, яка переступає поріг храму, не приходить для того, щоб почути про Святу Русь, не приходить для того, щоб почути про незалежну церкву в незалежній країні. Люди йдуть у храм зі своєю душею, яку готують до вічності. Часто з розбитою душею, зі своїми болями, переживаннями, проблемами, з якими не справляється», - каже священик.

«Тож завданням церкви є, в першу чергу, задовольнити духовні потреби людини» - наголосив він.

Підсумовуючи, архімандрит підкреслив: «Грамотності має вчити не священик, а школа. Патріотизму має вчити суспільство і громадські організації. А Церква повинна виховувати людину» згідно з християнськими цінностями. І тоді християнин-воїн ніколи не зрадить своїй присязі і своїй державі, «тому що християнин і зрадництво – це речі несумісні».

«Історія показує: війни не тривають постійно. Завтра-післязавтра будь-яка війна закінчується. Хочемо ми того чи ні, але нам доведеться завтра якось жити зі своїм сусідом».

Завдання цервки – «сіяти в людських серцях зерня любові, благочестиве відчуття всепрощення», вважає Костянтин Марченко.

«Нам доведеться простити свого ворога. Інакше можна буде ставити під питання наше Християнство. Христос не сказав, що ненавидьте ворогів своїх. Ну не сказав Він такого! І якщо ми – люди церковні, якщо ми – люди віруючі, ми точно так само мусимо щиро, разом із Христом повторити, що навіть ворога свого ми маємо вчитися любити», - додав священик.