Останні дні луцького літака. МАЙНО СОВДЕПУ

Правду кажуть: як корабель назовеш, так він і попливе. Тут, правда, мова про літак. Але державні мужі неспроста охрестили Іл-18В “Космосом”. Видно, судилося йому канути в невідомість.

Дивна доля, як виявилося, чекала ті споруди, які у роки розквіту СРСР мали “розповідати” лучанам про велич радянської влади. Серед таких “знедолених” і так званий “літак на 33-му”. В різні роки тут були різні заклади, але народ дотепер називає мікрорайон не йнакше, як “біля самольота”.

Роки йдуть, ржавіє метал, вицвітає на луцькому сонці мальований синім серп і молот, а доля літака хвилює, схоже, зрідка тільки журналістів.



РАДЯНСЬКА МОДА - УКРАЇНСЬКА БІДА

Літак Іл-18В прибув на нинішній проспект Молоді (а тоді вулицю Ворошилова) у 1981-му. Влада саме готувала до 900-річчя міста, яке проводили гучно і “на рівні”.

Хтось колись і вирішив урізноманітнити порожній мікрорайон об'єктом авіації. Літаків у Луцьку було як мінімум два: один із них - при в'їзді до міста зі сторони Струмівки, інший - на проспекті Молоді.

“Металевий птах” довжиною 36 метрів, вагою 30 тонн доставляли військові. Везли літака з Прилуцького.

Як свідчить історія, літак був розроблений і випробуваний в 1958 році на машинобудівному заводі «Знамя Труда». У салоні майбутнього пам'ятника радянської авіації могло вміститися максимум 122 людини. Таких лайнерів за Союзу було чимало, а коли минув час їхньої експлуатації, літаки відправляли у різні міста, щоби ті слугували для возвеличення радянської влади. Та, як виявилося, "рождьонний ползать"...



“КОСМОС”, БАР "ЖАНЕТ", ПАРКОВКА...

Спершу в літаку міськвиконком прийняв рішення облаштувати дитячий кінотеатр “Космос”. У 80-ті він був одним із найпопулярніших закладів для сімейного відпочинку. Але кризи 90-х не пережив.

Не те, щоби діти перестали дивитися мультики. Просто нагальнішою потребою часу на ту пору були ...інші установи. Як-от - бари.

Так Іл-18В став баром "Жанет". У 1996-му міська рада передала літак і землю під ним у приватну власність.

А вже у 2000-му борт луцького літака закрили для відвідувачів і навіть туристів. Якщо хто й потрапляв коли всередину, то випадково.

Попід крилами пам’ятника радянської авіації вже тривалий час - парковка для автомобілів. Та чи достойний літак бути всього-на-всього родзинкою луцької парковки?



“Я ВСІХ ТУДИ ПОСИЛАЮ”

...Сьогодні крилата пам’ятка, що бовваніє попід вікнами багатоповерхівок на проспекті Молоді, тоне у густому полоні туй. Довкола - паркан. А спокій на територій парковки чатує черговий.

- Як ви вже мені надоїли! Тут до вас вже ходило їх тьма. По кілька разів навіть одні ті самі. А колись хтось заліз усередину, наробив фотографій, ото було що слухати. Через те тепер нікого в середину не пускають. Там небезпечно! - як цербер стала на воротях старшого віку жіночка.

За її словами, власник парковки не хоче спілкуватися з журналістами про літака. Бо він тому теж - тільки клопіт. Мовляв, грошей, щоб зробити з нього “щось путнє” той все одно не має. Не з багатих...

Втративши надію розвідати, чи є у господаря Іл-18В плани щодо його використання і навіщо він “нажив” таке добро, йду звідти ні з чим.

У спину від жінки чую:

- Знаєте, куди краще йдіть? На вулицю Сосюри, що біля Ківерцівської. Я всіх туди посилаю. Там писати-не переписати: зроду віку нормальної дороги не було.

Друга спроба “штурмувати Іл-18В” була більш успішною. У будці чергового - нове обличчя. Прикидаюся туристом, прошу дозволу сфотографувати літак. Жінка киває головою: дає добро.

Найперше в очі кидаються навіть не розлогі й уже поржавілі крила літака-велетня, не “забарикадовані” двері, а гора демонтованих стільчиків попід радянським лайнером.



ОСТАННІ ДНІ ІЛ-18В?

Поки літак спричиняє море клопотів тим, хто сторожує парковку, він дотепер вабить до себе луцьку малечу.

За словами сторожа, до нього часто приходять батьки з дітьми. Їм не боронять пройтися довколо, роздивитися літака зблизька. Але піднятися на борт лайнера нині, кажуть, небезпечно для життя.

Свого часу, відповідаючи на петицію-прохання зробити з літака на Молоді музей авіації, перший заступник Луцького міського голови Тарас Яковлев, наголосив: влада не може зробити з літаком нічого. Тому що він - у приватній власності.

“Відповідно до договору купівлі-продажу державного майна комунальної власності міста Луцька від 28.06.1996 №162 п/ в, державне майно бару «Літак» (корпус літака), що на пр-ті Молоді, 4-а, було приватизовано орендарем шляхом викупу. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні,” - йшлося у офіційній відповіді на петицію.

Чи так уже й не може? В Луцьку маємо чимало прикладів того, як владі вдається домовитися з бізнесом.



Екс-начальниця управління туризму Луцькради, яка недавно попрямували розвивати цю галузь у львівському напрямку, і луцька обраниця Наталія Бунда, скажімо, вважає, що в місті є безліч інших місць для парковок. А раз у спадок від СРСР дісталася така родзинка, то її треба було б використовувати.

Каже, потрібна людина “із нестандартними рішеннями”. І грішми.

- Він може бути цікавим туристичним об'єктом. Я б не сказала, що це щось особливе. Та дійсно було б гарно зробити там якусь авіа-кав'ярню, яка б притягувала не тільки туристів, а й відвідувачів.

У теплу пору року тут доречний був би літній майданчик. Навіть не відкривала б ресторан, а щось таке легке, атракційне. Бо йде мова про так званий 33-й мікрорайон. Вважаю за потрібне його насичити якимось цікавинками, - міркує Наталія Бунда.

Ми поцікавилися, чи не “муляє очі” літак, що ржавіє під відкритим небом “без надобності” ще одному депутатові міськради, Петрові Бойку. Він, до речі, вже багато років живе поруч із парковкою, в одному з гуртожитків на проспекті Молоді й навіть бачив, як ІЛ-18В тягачами везли з Прилуцького і як встановлювали.



Натомість, зазначає обранець, з 2000-го не чув, щоб хтось озвучував намір використати майно радянської авіації з користю для громади. Зокрема, для місцевої дітвори. У спальному й густозаселеному мікрорайоні, каже, ще одне місце для проведення дозвілля було б не зайвим.

Однак чомусь здається, що ми з вами є свідками останніх днів Іл-18В. Слава радянської авіації дихає на ладан, а до слави Луцька початку 21-го століття, схоже, нікому діла нема.
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.
Передрук заборонено.