«Ви про мене ще почуєте», - загиблий на сході волинянин у спогадах однокласників

Однокласники Сергія Мокренка згадують і сумують за загиблим Героєм.

Про це пише Район.Шацьк.

З такою дитячою безпосередністю, з такими не дитячими поглядами на життя, з такою щирою усмішкою, добрим і відкритим серцем ти назавжди запам’ятався нам зі школи… «Наш Мокрий», як називали тебе в класі…

Не маючи великої тяги до навчання, ти завжди сидів на перших партах і малював свої чудесні малюнки. Вони були неперевершені. Ти вмів підняти настрій тоді, коли його не було, ти міг підтримати всіх і в усьому, ти завжди був з класом. Ми разом втікали з уроків, разом проводили шкільні вечори. В останні дні навчального року обливались водою і, мокрі до нитки, але щасливі, бігали по школі.

Так, були моменти, коли виникали в нас і дитячі непорозуміння. Сварились, але й мирились завжди. Ти був такою світлою людиною, яких дуже мало. Перед очима випускний вечір, в очах радість, а в голові тисяча думок, розмови про майбутнє. І як зараз пам’ятаємо твої слова «Ви про мене ще почуєте...».
Ох, якби ж ми тільки знали…

Якби знали, що пройдуть роки і розлетиться звістка «Мокрий в АТО, Сєрий на Сході, пішов добровільно».
Згадуємо тепер нашу останню зустріч. Перед очима стояв вже зовсім не той Сєрий, а тепер це був змужнілий, загартований війною чоловік. Скільки було радості в очах, коли ми зустрілись… Потім була довга розмова, твої спогади, сльози… Ти розповідав, а ми слухали і розуміли, що перед нами Герой, справжній друг, найкращий син і найкращий однокласник, а для солдатів найкращий побратим.

Твої слова й досі прокручуємо в пам’яті: «Я пішов туди захищати Батьківщину, я там, бо хочу, щоб моя сім’я жила під мирним небом. Я пішов туди доказати вам, що я також на щось здатний, я хотів, щоб ви мною пишались. Дівчата, давайте зберемо однокласників, я так хочу всіх побачити…».
І ми тобі пообіцяли обов’язково всіх зібрати, зібрати всіх для тебе…

Пробач, наш рідний, що не дотримали слова, не встигли… Пробач, що за 8 років після випуску так і не побачились всі разом. Ми завинили перед тобою…

Тепер сидимо, прокручуємо кадри з життя і розуміємо, якими пророчими були твої слова тоді, на випускному вечорі. Ми почули про тебе, вся Україна почула. І дуже шкода, що наша з тобою зустріч коштує так дорого.

Пішов від нас Ти дуже рано,
В самому розквіті життя.
І в нашій пам’яті навіки.
Тобі не буде забуття…

Ти наша гордість, наш Герой і наш біль… Ми завжди будемо тебе пам’ятати, спочивай з миром і ще раз прости…
З повагою твій «Б» клас