Кому продали унікальну луцьку пам'ятку з вулиці Ярощука? МАЙНО СОВДЕПУ

Колись добротний польський маєток, що належав знатній на ту пору родині луцьких підприємців Кронштейнів, вже більше десяти літ стоїть пусткою. Про непросту долю двоповерхової споруди свого часу йшлося у матеріалі “Волинь24” "Карма Калити: будинок секретаря обкому спокутує його гріхи? МАЙНО СОВДЕПУ".

У чиїй власності наразі перебуває споруда, що пам'ятає найбуремніші сторінки історії Луцька?

Збудований ще за часів панування у Луцьку польської влади, маєток опинився у руках “совєтів” з приходом на терени Волині нових порядків. Достеменно не відомо, що відбувалося у стінах добротної оселі у роки війни, але очевидці радянського періоду історії Луцька розповідають, що саме тут жили секретарі Волинського обкому КПУ.

Зокрема, у 60-х роках минулого століття у маєточку з ялинами, доріжками та мансардами мешкав одіозний перший секретар Федір Калита, який згодом (вже після переселення до столиці) застрелився з власної мисливської рушниці.

Як розповідав відомий луцький краєзнавець Вальдемар Пясецький, “десь напередодні Незалежності” цю споруду передали у розпорядження відділу освіти Луцької міської ради і тут діяла централізована бухгалтерія.

Утім, уже років десять будинок стоїть пусткою. Його облюбували бомжі.

Унікальна (найперше тим, що має стосунок до відомої родини Кронштейнів із довоєнної історії Луцька, і є зразком архітектури того часу) споруда руйнується. Навряд чи це просто безгосподарність... Однак назвати справжніх господарів будівлі за адресою Ярощука, 12 не можуть навіть сусіди.

Численні спроби розпитати у людей, у чиї ж порожні вікна їм доводиться “зазирати” мимоволі, залишилися на рівні промовистого знизування плечима. Проте новий лічильник, встановлений усередині оселі, все ж таки “натякає”, що господар десь є...



У відповідь на запит до Луцької міської ради вдалося дізнатися, коли ж міська влада вирішила продати цей історичний маєток. Як виявилося, ще за часів нині покійного мера Антона Кривицького будинок віддали у приватну власність. Господарем колишніх обкомівських покоїв стала відома луцька фірма “Каскад-Продакшн”.

“Нежитлове приміщення загальною площею 374,5 кв м, що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Ярощука, 12, було відчужене Луцькою міською радою ТзОВ “Каскад-Продакшин” відповідно до договору купівлі-продажу від 24.01.2001 року №26 п/в”, - йдеться у офіційній відповіді на запит до Луцької міськради за підписом нинішнього заступника Луцького міського голови Олександра Рачкова.



Фірма “Каскад-Продакшн” під керівництвом Ігоря Александрова “прославилася” свого часу скандалом щодо мільйонних боргів та темною історією кредитування, а поза тим і банкрутства. Набравши кредитів, вона пішла на дно.

Довго тривали суди у справі про банкрутство “Каскад-Продакшн”. Хоч працівники, які через тяганину в судах не могли отримати зароблені раніше гроші, розповідали, що фірма працює під іншою назвою - “Елітмол”. Бізнесмена Ігоря Александрова, навіть судили. Щоправда, за сотні мільйонів (!) невиплаченої зарплати своїм працівникам підприємець відбувся роком виправних робіт та штрафом у 8,5 тис. грн.

ТзОВ “Каскад-Продакшн” називали одним із найбільших виробників лактози, казеїну, сухого молока в Україні. Що цікаво, неодноразово у пресі дотичним до історії банкрутства та кредитування “Каскад-Продакшн” вказували відомого волинського політика, нардепа, колишнього заступника голови Волинської облради та депутата облради Бориса Загреву. Хоча сам він спростовував свою (як і партії “Єдиний центр”) причетність і говорив тільки про дружні стосунки з Ігорем Александровим. Останній, до речі, був і помічником нардепа Загреви.

Як бачимо, поки бомжі обживали затишні спальні першого секретаря обкому, господарі оселі поринули у судову тяганину.

Тим часом у 2016-му права власності на земельну ділянку на вулиці Ярощука, 12 набуло товариство з обмеженою відповідальністю “Фреш-трейд”. 0,0939 га у центрі міста, на вулиці, де колись було справжнісіньке компартійне “царське село”, від 5 лютого 2016-го належать саме цій структурі.



Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником підприємства є мешканець селища Торчин Луцького району Олександр Казмірчук, директором - Володимир Конашевський. Юридична адреса фірми: Луцьк, вул. Драгоманова, 1А. Що цікаво: серед видів діяльності - та ж таки торгівля молочними продуктами, перероблення молока, виробництва масла, сиру та ін. А Володимир Конашевський свого часу був керівником ...ТзОВ “Елітмол”.

Яку долю будинку Калити готують його теперішні власники, невідомо. Сусіди вважають, що ця земля просто чекає свого забудовника та того моменту, коли споруда “кане в Лету”. На перший погляд, їй уже недовго й лишилося.

Як підтвердили у Луцькій міськраді, будівля на Ярощука, 12 “не входить до переліків пам’яток культурної спадщини”. А відтак, крім совісті та громадянського сумління ніщо інше не завадить її ...знести. А на тому місці збудувати сучасну багатоповерхівку. Для прикладу.

Наразі “на об’єкт нерухомого майна на вул. Ярощука, 12, управлінням містобудуванням та архітектури Луцької міської ради містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Ярощука, 12 не видавалися”, стверджують на Богдана Хмельницького, 19.

Утім, відповідно до генплану міста, саме ця ділянка знаходиться на території багатоквартирної забудови. Тому вгадати майбутнє довоєнного маєтку не так і складно. Хоча ...дууууже хочеться помилитися.



Олена ЛІВІЦЬКА (“Волинь24”).
Фото автора.

P. S. Сьогодні покої одіозного першого секретаря Волинського обкому КПУ, депутата ВР УРСР трьох скликань і члена ЦК Федора Калити заростають хащами. Будинок-пустка чекає своєї долі й виглядає навіть зловіщим.

Якщо влітку всередині можна було помітити сліди проживання бомжів (такі-сякі меблі, одяг, тощо), то нині там справжній безлад. Хтось добряче “похазяйнував”. Купи битого скла, бруду, а за порогом передпокою - в просторому холі, де можливо, колись поважних гостей із ЦК частував кавою перший секретар обкому, згарище... Привиди минулого тут ні до чого. Це, радше, привиди майбутнього.