«Один із них виліз з-під трупів і повернувся в село» , - лучанка розповіла про дядька, розстріляного у Луцькій тюрмі

Один із них виліз з-під трупів і повернувся в село, - лучанка розповіла про дядька, розстріляного у Луцькій тюрмі

Останки Євгена Бородюка із Рудки-Козинської могли бути у ямі під мурами колишньої в’язниці.

Лучанка Галина Зеленко у день розстрілу в'язнів Луцької тюрми прийшла вшанувати пам'ять свого дядька, який загинув у ці дні 1943-го.

У руках жінки - портрет Євгена Бородюка. Каже, щороку 23-го червня родина молиться за загиблого, береже про нього пам’ять. Увесь цей час рідні знали, що його жорстоко розстріляли енкаведисти, але точного місця поховання за роки встановити так не вдалося.
Я знаю, що 23-24 червня він був розстріляний тут разом із іншими в’язнями. Через тиждень після розстрілу мама зі своєю мамою, моєю бабусею, приїхали на місце розстрілу, в Луцьку. Точніше - прийшли пішки із села Рудка-Козинська Рожищенського району”, - каже Галина Зеленко.

Про те, що чимало молодих чоловіків з їхнього села, яких совєти ув’язнили напередодні, розстріляли “без суда і слєдствія” і скидали трупи в яму, людям розповів один із бранців. Чоловік зумів вилізти з-під трупів, прийшов у село і все розказав.

“Мама тоді мала 16-ть років. З побаченого під тюрмою вона розказувала про п’ять могил біля тюрми, про те, що стіни були у крові та людських мізках. Це було дуже страшно, згадувала вона. А бабуся втратила там свідомість. Євген був її страшим сином, маминим рідним братом. 26 червня йому мало виповнитися 20 років. Недожив кілька днів до 20-ліття”, - згадує пані Галина.

Родина зверталася до СБУ і не знайшла жодних документальних відомостей про дядька.

Загалом із Рудки-Козинської тоді розстріляли 13-ть молодих хлопців. Припускають, що Євген був зв’язковим в ОУН. Відомо, що він був активним учасником “Просвіти”.