«В тролейбусі теж може бути пані» - лучанка пропонує декомунізувати слова-звертання

Українці досі уникають звертатися до незнайомців «пан», «пані» і «панна», оскільки вважають ці слова «титулами ворожого буржуазного суспільства», - стверджує проректор Східноєвпропейського національного університету імені Лесі Українки Анна Данильчук (на фото).

Про це Анна Данильчук пише у блозі газети «День».

«Коли доводиться звернутися до незнайомої людини, милозвучна українська мова дає просто таки епічний збій системи. Люди перетворюються на дєвушек, маладих чєлавєків, жіночок, просто "ееее, ну" і решту варіацій», - пише лучанка.

«Чому, маючи офіційні форми звертання «пан», «пані» та для сміливих іще й «панна», ми так старанно їх уникаємо?», - дивується лучанка.

Анна Данильчук пише:

«Яка я тобі пані?» - огризнеться жіночка в тролейбусі, коли звернешся до неї так. «Пані в тролейбусі не їздять», - продовжить так, начебто я, а не недолуга економічна політика останніх десятиліть посадили її у цей вид громадського транспорту.

І отут відкривається головна проблема - офіційні звертання теж слід піддати декомунізації. Бо добра частина українців вважають, що «пан» - то такий собі титул ворожого буржуазного суспільства. Пан тобі не товариш.

А це ж не так, бо ще з давньоруських часів словом «пан» позначали й простих вільних селян і міщан.

Існують і інші аргументи спротиву – пан, то по-польськи. Але ж ні, «пане-господарю, радуйся» - пам’ятаєте?

Виходить, ключовим тут є не так небажання звертатися «пан» чи «пані», як внутрішній спротив поколінь бути «панами».

І йдеться тут не про гроші чи статус, а про повагу до себе та інших як вільних людей, тоді в тролейбусі чи на базарі можна теж бути пані.