Політична страховка: луцький «УКРОП» хоче захиститися Прилуцьким?

Втрачаючи більшість голосів у Луцькій міській раді, нова влада хоче перевибори. Для цього готова об’єднуватись з тими, кого донині ігнорувала.

Прилуцька сільська рада, яка охоплює чотири села і близько 4 тисяч жителів, вже давно є об’єктом пильної уваги з боку Луцька. Зважаючи на територіальну близькість, влада міста реально замислилася, аби підсилитися за рахунок сусідніх сіл.

Від етапу споглядання і залицяння, які менший сусід сприйняв приязно, місто перейшло до конкретних дій.

Ще за каденції Миколи Романюка наприкінці 2016 року міська та сільська рада дійшли згоди: давайте-но спробуємо попрацювати разом, «притертися», аби зрозуміти, чи є у нас спільне майбутнє.
Попри обнадійливий початок стосунків, згодом щось пішло не так. В новому році, після перетурбацій в кріслі керівника, місто охололо до свого сусіда: перестало приділяти йому увагу і виконувати обіцянки.

Та от дивина: через півроку забуття луцька мерія знову згадала про «меншого брата». І все б нічого, якби не чутки про те, що місто силою вирішило взяти свого слабшого сусіда, знехтувавши попередніми домовленостями.

Чи так це насправді? Ми спробували з’ясувати…

СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ШЛЯХ ДО ОБ’ЄДНАННЯ

Ще в жовтні 2016 року луцькі депутати схвалили сім договорів про співробітництво між Луцькою міською радою та Прилуцькою сільрадою, яким передували тривалі перемовини та громадські слухання.

Так, міська рада зобов’язалася, частково заручившись підтримкою сільського, обласного та державного бюджетів, покращити транспортне сполучення між містом та селами, привести до ладу каналізаційні мережі, покращити для селян культурні, освітні, медичні й адміністративні послуги, побудувати дитячий садок тощо.

Виконати роботи, в залежності від складності та масштабів, планували впродовж 2017-2019-х років.

Втіливши всі ці ідеї в життя і заявивши таким чином про серйозність своїх намірів, Луцька міська рада планувала зробити більш серйозний крок – почати обговорювати можливість об’єднати Луцьк із селами Прилуцьке, Жабка, Сапогове та Дачне в одну громаду.

Такі наміри рішенням міської ради підтримали луцькі депутати.

Тільки от між намірами й діями часом може виникнути велика прірва, як це, до прикладу, трапилося в Луцьку.



ДОГОВОРИ НЕ ПРАЦЮЮТЬ

Незважаючи на те, що 2017-й вже давно оминув екватор і впевнено прямує до свого завершення, виконання умов договору з боку міської влади, м’яко кажучи, оптимізму не навіює.

Прилуцький сільський голова Валентин Арчибасов розповідає: між сільрадою та мерією є напрацювання, які здійснювали ще з попереднім міським головою Миколою Романюком, підписано договори.


Однак, вони, каже посадовець, виконуються не належним чином.

«На сьогодні ці договори не зовсім працюють. Не знаю, з якої причини вони пробуксовують. Вважаю, що це і є стратегія нашого співробітництва і, в подальшому, об’єднання», – зазначає він.
Валентин Арчибасов пригадує, що проблеми почалися кілька місяців тому.

«То гроші не туди закинуть, то додаткові угоди треба переукладати. А воно все відтягує виконання договорів», – розповідає сільський голова.

Одним зі стратегічних завдань, яке луцька влада зобов’язалася виконати максимально швидко, є ремонт дороги протяжністю 1,6 кілометра вздовж вулиці Наливайка (Луцьк) до вулиці Богуна (Прилуцьке). Її мали зробити до 1 вересня.

Однак, нині ремонт не те що не почали – досі навіть не було оголошено тендер.

«Відтягується: то по зарплаті, то експертиза. Зараз треба проводити тендер. Поки ми проведемо – це теж відтягування часу. І де гарантія, що у вересні погодні умови дозволять зробити цю дорогу?», – розмірковує Валентин Арчибасов.

Як розповідає екс-заступник Луцького міського голови Сергій Григоренко, який опікувався раніше питанням об’єднання з Прилуцьким, ремонт дороги на вулиці Богуна – це те, що вони мали зробити першочергово. Ця дорога, на його думку, суттєво би спростила життя жителям сіл.

«Ця вулиця є найкоротшим шляхом між двома громадами: нею зможуть ходити маршрутки, людям буде зручно. А зараз транспорт прямує через переїзд біля аеродрому. Це був один з основних напрямків співробітництва», – зауважує посадовець, який залишив роботу в міській раді, коли там змінилося керівництво.

Крім того, твердить Сергій Григоренко, нинішня влада «буксує» й виконання інших домовленостей. До прикладу, врегулювання руху маршруток до сіл Прилуцької сільради.


Як розповів сільський голова Валентин Арчибасов, нині з чотирьох рейсів залишилося тільки два. Жителі села змушені платити шість, а то й більше гривень, щоб дістатися додому, при тому, що села розміщені практично «паркан до паркану» з містом.

«Але ж можна було внести якісь корективи, щоб воно влаштовувало і наших жителів», – вважає сільський голова.

Натомість секретар Луцькради Григорій Пустовіт, коментуючи виконання договорів про співробітництво, висловився лаконічно: «Ми поступово рухаємося».



ПРОБЛЕМИ З ПАМ’ЯТТЮ

Декілька місяців у новому році Луцька міська рада, яку тоді ще очолював секретар Ігор Поліщук, була, так би мовити, у сплячому режимі щодо питання співробітництва з Прилуцьким.

Це стурбувало жителів села Прилуцьке, які з допомогою депутатки Луцькради від «Народного контролю» Анни Мовяк звернулися до обранців луцької громади.

На сесійному засіданні наприкінці квітня вона озвучила депутатський запит:

«До мене, як депутата Луцької міської ради, звернулися мешканці села Прилуцьке Ківерцівського району з проханням підняти перед міською радою питання щодо невиконання договорів про співробітництво територіальних громад», – мовила вона.


Жителі села заявили зокрема про те, що станом на кінець квітня так і не було виготовлено проектної документації на ремонт дороги від вулиці Соборності в селі Прилуцьке до села Сапогового протяжністю 4 км. Хоча мали зробити це ще до кінця березня.

Наголошували селяни й на інших проблемах реалізації договорів, пов’язаних з обслуговуванням жителів сіл у міській лікарні, рухом маршруток.

Та чинна міська влада, схоже, почула скарги жителів сусідніх сіл якось по-своєму і замість того, щоб нарешті зайнятися реалізацією затверджених раніше домовленостей, вона заговорила про об’єднання.

ОПЕРАЦІЯ «ОБ'ЄДНАННЯ»

14 червня тодішній секретар Луцькради Ігор Поліщук підписав розпорядження, в якому доручив департаменту економічної політики «прощупати» можливість об’єднання Луцька з Прилуцькою, Гіркополонківською та Підгайцівською сільрадами.

На чергову сесію луцької міської ради, що відбудеться 26 липня, будуть виносити питання об'єднання Луцька з Прилуцькою, Підгайцівською та Гіркополонківською сільрадами. Відповідне рішення запропонувала постійна комісія «законності, етики та регламенту».

Чому після тривалого забуття міська влада знову згадала про свого маленького сусіда й одразу заговорила про об’єднання?

Екс-зам мера Сергій Григоренко вважає, що за такою раптовою активністю стоять політичні інтереси партії «УКРОП», яка нині утворила більшість в міській раді шляхом переманювання колись опозиційних депутатів.

«Вони бачать, що депутатів міської ради відкличуть (мова про колишніх БППістів Євгенія Ткачука та Олександра Козлюка, а також «радикалів» Сергія Булу, Костянтина Петрочука та Аркадія Соломатіна, – ред.), більшість абсолютно переформатують і Палиця (Ігор Палиця – лідер волинського «УКРОПу», – ред.), очевидно, діє за принципом «не діставайся ж ти нікому» – йде на перезавантаження ради», – міркує Сергій Григоренко.

І справді, пункт 7 статті 7 Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» передбачає призначення виборів як депутатів, так і міського голови у разі прийняття радами рішень про добровільне об’єднання.

Таку думку категорично заперечує нинішній секретар Луцькради Григорій Пустовіт.

«Звичайно, дехто може приписати, що це пов’язано з відкликанням п’яти депутатів, що зможе змінити конфігурацію ради і рада таким чином захиститься від такої зміни. Люди можуть говорити все що завгодно – це право людей. І кожна думка має право на існування», – красномовить виконувач обов’язків міського голови.

Тим не менше, він не приховує, що об’єднання з Прилуцьким – «один із можливих шляхів проведення виборів міського голови і, заодно, депутатів Луцької міської ради».

Григорій Пустовіт розповідає, що в мерії нині серйозно вивчають питання об’єднання, враховуючи різні чинники. Жителі міста і сіл, вважає він, повинні «дозріти».

«Не хочеться, з одного боку, форсувати події, тому що ми ніби підштовхуємо цих людей, а з іншого боку, – це об’єднання повинне наступити в той момент, коли мешканці села, мікрорайону, який межує з Прилуцьким скажуть: «Ми дозріли», – заявляє секретар.

СИЛОЮ НЕ БУДЕШ МИЛОЮ?

Такий перебіг подій лякає сільського голову Валентина Арчибасова. Він вважає: якщо договори про співробітництво на сьогодні не запрацювали навіть на 50 %, то починати процес об’єднання – передчасно.

«Згідно із законодавством вийде так, що всі наші домовленості з Луцькою міською радою, наміри сільської ради зробити певні поліпшення житлових умов, дороги, освітлення – будуть скасовані керівництвом об’єднаної громади.

Зі слів посадовця, зважаючи на перебіг подій в міській раді, селяни не мають впевненості в тому, що нова команда захищатиме їхні інтереси.

«Дивлячись на те, що відбувається в Луцьку, я би не ризикнув сказати, що я підтримую на сьогодні думку об’єднуватися», – каже Валентин Арчибасов.

Сергій Григоренко, своєю чергою, зазначає: нинішня влада, повністю заваливши процес співробітництва з Прилуцькою сільрадою і заявляючи про об’єднання, ризикує підірвати авторитет міста.

«Луцьк показує себе, як несерйозного партнера і такі кроки «УКРОПу» можуть взагалі підірвати майбутнє об’єднання з іншими громадами. Це дуже не добре, що вони граються такими серйозними стратегічними речами заради тимчасової політичної вигоди», – розмірковує колишній посадовець.

***

«Взаємовідносини між сторонами повинні будуватися на принципах законності, добровільності, рівноправності, прозорості та відкритості, взаємної вигоди та відповідальності за результати співробітництва», – саме такі слова знаходимо у кожному з семи договорів про співробітництво між Луцькою міською радою та Прилуцькою сільрадою.

Проте нинішні дії однієї зі сторін створюють враження, наче у неї почалися приступи амнезії, або ж принципи й моральність для неї нічого не варті.

Залишається сподіватися, що інтереси громади таки візьмуть верх над партійними і Луцьк та його менші сусіди не стануть жертвами недалекоглядної політики.

Василь БІДУН (для «Волинь24»)