Вуличні дідусі-музики на луцькому вокзалі. ОБЛИЧЧЯ МІСТА

На східцях пішохідного мосту, що з’єднує залізничний вокзал і Варшавський ринок, частенько грає колектив вуличних музикантів «Ретро 5» - троє чоловіків з саксофоном, баяном та барабанами.

Музиканти грають разом вже протягом десяти років. До того кожен був окремо: в ансамблях, на весіллях, у філармоніях, пише Район.Луцьк.

Цифра 5 у назві – то кількість учасників. В момент розмови інші двоє – трубач і гітарист – були відстутні.

Дмитро Степанович – чи не наймолодший учасник колективу, чоловіку 68 років. Раніше грав танці в школі у місті Ківерці, потім працював музикантом на весіллях, а тоді вже у ресторанах.

Каже, що пенсія має невелику, всього 949 гривень. Тому й мусить заробляти на життя.

Інший – Леонід Степанович, каже, що раніше працював і у Волинській філармонії, і в Івано-Франківській. Грав і в Москві, і в Ашхабаді.

«Так бродив по світу, але потім моя жінка завагітніла. Вона в мене співачка і ведуча концертів. Тоді ми з Ашхабата перебрались до Луцька і тут лишились. Це вже 40 років ми тут живемо», - розповідає Леонід Степанович.

В’ячеслав Антонович – найстарший та найдосвідченіший у колективі. Саксофоністу 76 років.

Він ще змалку знав, що хоче стати музикантом, тому і вступив до музичного училища. А після того, як каже В’ячеслав Антонович, пішло й пішло. Концерти у ресторанах, «вогники» та багато інших культурних заходів.

Кошти, які вдається зібрати, чоловіки витрачають на інструменти. «Зараз одні інструменти в ремонті, поки ті полагодять, ці можуть вийти з ладу, от баян треба новий купити, палички барабанні», - розповідає Дмитро Степанович.

Чоловіки зараз ніде не працюють, говорять що пенсіонерів на роботах ніхто не хоче тримати. А музику самі люблять і людям задоволення приносять. Тож, гроші тут далеко не головне. 

Протягом тижня гурт збирається на вулицях міста близько трьох разів, здебільшого на вихідних і залежно від від того, яка погода. Грають біля Старого ринку, біля вокзалу та на вулиці Лесі Українки.

Думки перестати грати ніколи не було, грають не для грошей, а для задоволення свого і людей. Правда, зайвих коштів не буває, адже це допомагає сплачувати за комунальні послуги.

«Буває проходять люди і говорять: я вже років сто такої музики не чула. Це дуже приємно, коли дякують», - каже В’ячеслав Антонович.