Слово «Бандерштат» не має нічого спільного ні з Бандерою, ні з патріотизмом – луцький краєзнавець

Співзвучність слів «бандер» і «Бандера» й не розуміння величезної різниці між ними таки зіграло злий жарт над любителями сучасного «фестивального патріотизму», - вважає луцький краєзнавець і громадський діяч Ігор Левчук.

Про це Левчук пише на сторінках видання ВолиньTimes.

«В 2007 році у Луцьку з’явився комерційний розважальний проект, що взяв назву «Бандерштат». Спершу його присвятили 65-ій річниці утворення Української Повстанської Армії, а в 2009 році - 100-й річниці з дня народження С. Бандери.

Назва «Бандерштат» з’явилась і набула популярності після виходу в світ пісні «Ми — хлопці з Бандерштадту» відомого українського гурту «Брати Гадюкіни» (альбом 1991 року). В 2011-му вона була переспівана гуртом «Кому Вниз».

Якщо проаналізувати зміст пісні «Ми — хлопці з Бандерштадту», яка й стала поштовхом до появи цього неологізму, вона абсолютно далека від всіх існуючих «патріотичних витребеньок».

Пісня – своєрідний сучасний гімн давньому руху львівських «батярів», або т.зв. «солодких вар’ятунців», які абсолютно не переймалися питаннями націотворення й політики. Назва «батяр», імовірно, виникла від угорського «betyar», що означає особу, яка має «дивні погляди і робить непередбачувані вчинки, авантюриста, гульвісу».

Це була самобутня міська субкультура довоєнного Львова, яка базувалася на середовищі хуліганів, гульвіс і дрібних злодіїв. Як писав про них відомий футболіст 30-х Скоцень: «Був це елемент, що протягом цілого свого життя жив в колізії з правом і поліцією».

Мали «батяри» і свій «балак» — жаргон. Була це суміш української, польської, німецької та єврейської мов. Тобто, тих, якими спілкувалися у Львові. Не бракувало і вкраплень з угорської, англійської й навіть латини.

Можливо саме з цих запозичень і склалося слово «бандер», яке відоме нам дещо з іншого жаргону, що дійшов до нас в т.зв. «фені». Саме в її сучасних словниках ми його і знаходимо. «Бандер» - людина, що утримує притон розпусти. Є і жіноча форма «бандерша».

Є ще тут і термін «Бандир». Він означає учасника банди, озброєного грабіжника. Тож поєднання двох слів «банде(и)р» і «місто», що німецькою звучить як «Stadt», явно не стосуються генези української національної ідеї. Тут все чітко і зрозуміло: "Бандити, хулігани. З тої голоти людей не буде"… Хіба що хтось бачить в цьому якусь конспірологічну ідею розвитку міста організатора… Проте публічно це досі так ніхто і не озвучив.

Якщо ж фестиваль мав би за ціль вкласти в основу ім’я Бандери, то і назва грамотно повинна була б звучати як «Бандераштат - місто Бандери» - вважає Ігор Левчук.