Майстер-клас для Палиці: голову Рівненської облради «знайшли» за півгодини

Волинська обласна рада вперто не бажає розповідати, як і коли її керівник буває в своєму кабінеті, з ким зустрічається в робочий час і які плани має.

Після того, як стало відомо, що Ігор Палиця більше півроку у 2017 році провів за межами країни, стає зрозуміло, чому.

На нещодавній прес-конференції голова облради визнав, що робочий час проводить у Швейцарії, одразу ж наголосивши: його стиль – це не сидіти в кріслі, а їздити і «вибивати» гроші. Шкода тільки, що за майже два роки голові облради так і не вдалося нічого «наїздити».

Але із швейцарських гір пропонуємо спуститися до сусіда Волині – Рівненської області.

Видання «Волинь24» завітало до місцевого голови обласної ради, щоб дізнатися, у чому він бачить свій обов’язок, чи «сидить» в робочому кабінеті та чи зміг би керувати областю з Женеви.

***

На першому поверсі Рівненської обласної ради, як і годиться, двоє охоронців. Як виявилося, нацгвардійці. Молоді хлопці сидять за столиком. Поряд – міні-магазинчик. Представляємося і запитуємо, де кабінет голови облради. Поки охоронці думали, хвацька продавчиня випередила їх, порадивши підніматися на третій поверх.




До приймальні голови обласної ради дісталися без проблем. Ніяких нерозпізнаних вартових, ні на третьому поверсі, ні біля кабінету голови облради ми не виявили.

Микола Драганчук, якого депутати обрали більше року тому, відразу прийняти нас не зміг, проте особисто вийшов і попросив зачекати. Та вже за півгодини наша знімальна група змогла потрапити в кабінет керівника. Зважаючи на те, що до кабінету голови Волиньради нам навіть наблизитися не вдалося, попри кілька наполегливих спроб, то це, вважаю, чудовим результатом.



Микола Миколайович, вмостившись в м’яке крісло навпроти свого робочого місця, ввічливо та спокійно береться розповідати, з чого складається його порядок денний. За розмовою спостерігають керуючий справами виконкому Богдан Сологуб та начальниця відділу прес-служби Анастасія Адамчук, які сидять за столом поряд.

Посадовець, насамперед, зауважує, що двері його кабінету для рівнян відчинені не лише в прийомні дні, раз на місяць, але й в інші дні – коли кому заманеться.

На питанні, як часто голова облради буває на своєму робочому місці, помічаю, як керуючий справами з посмішкою перезирається з начальницею прес-служби.

Після відповіді голови розумію, чому. «Постійно», – усміхаючись, каже Микола Драганчук.

«За винятком відпустки, за винятком відряджень – я на роботі», – додає він.



Ключовим своїм завданням на посаді Микола Драганчук бачить консолідацію роботи депутатського корпусу.

За кордоном керівник області буває не часто. Каже, що окрім Польщі, з робочими поїздками ніде більше не був.

На питання, чи зміг би керувати областю із Женеви чи Мілану, посадовець відповідає обережно, з посмішкою:

«Можливо, якщо в Мілані чи Женеві, то я, мабуть, неякісно би їх виконував… Хоча я за 90 кілометрів живу від обласного центру, але виконую, думаю, якщо не супер якісно, то принаймні непогано», – зазначає Микола Миколайович.

Насамкінець вирішуємо поцікавитися в керуючого справами облради Богдана Сологуба, в чому полягає його робота. Зі слів посадовця, він регулює роботу виконавчого апарату обласної ради, який складається з понад 40 штатних посад.



Запитуємо, чи потрібно в такому випадку, щоб голова облради постійно був на роботі? Чи, можливо, йому достатньо всього лише проводити сесії і вивчати питання порядку денного? Але керуючий справами категорично не погоджується з таким припущенням, пояснюючи що, по-перше, підготовка до сесій триває далеко не тиждень, а, по-друге, крім підготовки до засідань, обласна рада виконує чимало іншої роботи.

Всі ключові питання, розповідає Богдан Сологуб, узгоджуються з головою обласної ради і потребують щоденного контролю з боку керівника.

Тиснемо руку Богдану Євстафійовичу і повертаємося у свою, Волинську область.



Підсумок. Рівненська обласна рада разюче відрізняється від аналогічного органу місцевого самоврядування на Волині.

Якщо у Волинську облраду мусиш пробиратися через посилений пропускний режим, а кабінет голови облради, зазвичай, взагалі залишається недоступним, то тут – жодних перепон.

Якщо майже за тиждень ходіння до Волиньради ми так і не змогли поспілкуватися з головою чи, бодай, керуючим справами апарату, то тут для цього нам знадобилося лише півгодини.

Якщо голова Рівненської облради, живучи навіть за 100 кілометрів від обласного центру, щодня на роботі, то «наш» голова не буває на робочому місці по півроку. Це не дивно, адже долати щодня майже 2 тисячі кілометрів – завдання не з легких.

Василь БІДУН («Волинь24»)