«Домашні завдання отуплюють дитину», - лучанка обурена шкільною програмою

Лучанка Тетяна Сомова каже, що навчатись діти повинні тільки у школі, а домашні завдання крадуть дитинство.

Відповідний пост вона опублікувала у себе на сторінці у Фейсбуці.

«Батьки весь день на роботі, дитина в школі та на гуртках, і ввечері замість почитати з дитиною улюблену книгу, поговорити про те, як минув день або просто подуріти і нареготатися вони мусять зубрити. Саме так, зубрити, бо більшість домашніх завдань сформовані так, що це зубріння», - пише Тетяна Сомова.

«Домашні завдання крадуть дитинство, вбивають любов до навчання, отуплюють. Я переконана, що шкільні програми мають бути такими, щоб уроку було достатньо для того, щоб пояснити головне, а вдома діти мали б робити те, що їм цікаво, можливо, якісь творчі завдання», - додає автор.

Користувачі активно обговорили цю тему у мережі. Думки лучан щодо домашніх завдань розходяться – одні вважають, що діти повинні всю програму проходити в школі, інші, що «домашка» необхідна.

«Завдання повинні пояснювати вчителі,а не батьки або репетитори.Що то за вчитель що після нього ще батько чи гірше того репетитор має пояснювати», - каже Григорій Стащук.

«Я не згодна. Це вже від батьків залежить, чи можуть вони пояснити завдання так щоб воно стало зрозумілим і цікавим. Проблема зовсім не у домашках а у відношенні до них. Як людина що останні 3-4 роки намагається займатися з дитиною англійською - я наприклад тільки рада що у школі є дз, завдяки якому я можу трошки тримати руку на пульсі - що вони вивчають і що саме моя дитина може, а у чому їй варто допомогти. З англійською такого дисциплінарного моменту нема - і результати відповідні, хоча ми і займаємося», - наголошує Vera Karasjova.

«Телефоную, питаю дітей про домашнє, у відповідь просто сльози: "Мама, ну будь ласка, ми трішки відпочинемо, можна?". Діти у школі реально замучуються. І я на своїй, цікавій для мене роботі, яку точно не покину, бо вона розвиває мене і кормить мою родину, теж залишаю сили. Тож потрібні чи не потрібні дз, коли діти засинають за столом, а я біля них?», - зазначає Irina Belotskaya.