Зі школи на війну: історія 56-річного волинського атовця

Незважаючи на досить солідний вік, Анатолій Бричка не тільки директор, а й захисник країни.

Не так давно він повернувся з зони АТО. Там Анатолій служив в Окремому спеціалізованому евакуаційному підрозділі штабу АТО «Сармат», пише Громадське. Волинь.

Пішов доброволцем, каже, що не боявся. Тільки хвилювався, чи справиться він поруч з молодими. Розповідає, що коли мобілізаційний вік збільшили до 60, відразу ж написав заяву на відновлення себе на обліці.



Спершу він служив на Яворівському полігоні. Там дізнались, що він є директором школи. Додому не відправили, бо була нехватка вищого офіцерського складу. Тому і залишили. Через деякий час він вже був головним старшиною військового містечка. Але постійно просився на Схід. Через півроку Микитовича відправили у підрозділ, що базувався біля Краматорська.

«Завдання цього підрозділу – перевозити важку бронетехніку. Ми її й перевозили. З «зеленої» зони в «червону», з «червоної» в «жовту». За рішенням погодження ОБСЄ та техніка переміщувалася», - ділиться спогадами Анатолій Бричка.



«Були під Дебальцево, Попасне, Артемівськ, Дружківка, Слов’янськ, Краматорськ, Рубіжне, Северодонецьк», – розповідає він.

Додому повернувся через три місяці. З 4 квітня приступив до виконання обов’язків директора школи. Нині Анатолій Микитович у відпустці. Каже, що треба «перемкнутися» з війни на мирне життя.