«Мені й досі не віриться, що його нема», - мати загиблого воїна з Волині

Батьки загиблого воїна Станіслава Потапчука з Радовичів поділились спогадами про свого сина.

Військовослужбовець 51-ї ОМБр Станіслав Потапчук народився у Володимирі-Волинському. Однак у школу вже пішов у Радовичах, куди переїхали згодом його батьки, - пише «Володимир.Медіа».

«Мені й досі не віриться, що його нема. Ми його так чекали! Щодня, відколи їх з полігону перекинули на Схід, молилася і просила Бога, щоб повернувся живим. На той час вже були перші втрати, і моє серце весь час було не на місці. Як виявилось, не дарма», - каже мати Людмила Потапчук.

Батьки Станіслава Потапучка розповідають, що відмовляли сина підписувати контракт із Збройними силами України. Але він обрав військо.

"Службу проходив у пожежному підрозділі, запевняв, що подобається, бо потрапив у хороший дружній колектив. Паралельно навчався в університеті Лесі Українки. Сільська рада кожному виділила по 2 тисячі гривень на бронежилети, а про нашу дитину чомусь «забула». Виходить, коли він у війську, то нехай його воно й забезпечує. Утім, коли загинув, та ж сільська рада виділила тисячу гривень на поховання. Але чоловік не взяв", - додає мати Станіслава.

Незадовго до загибелі Станіслав дзвонив і казав: «Як не у серпні, то у вересні обов’язково повернусь». І таки повернувся… у труні.

«Стас зателефонував 26 серпня о сьомій ранку і повідомив, що з ним все гаразд, і дасть про себе знати згодом, однак більше ми його не чули,. За деякий час я дзвонив йому, але слухавку взяв товариш. Один з хлопців розповідав, що син помер у нього на руках», - розповідає батько Володимир Потапчук.

У військовій частині жодної інформації про сина їм не надали. Вони звернулись до волонтерів, котрі згодом і повідомили страшну звістку, а потім допомогли доставити тіло.

Станіслав Потапчук нагороджений орденом “За мужність”, а також відзнакою командира 14-ї ОМБр Олександра Жакуна посмертно. Йому присвоєно звання “Почесний громадянин Іваничівського району”.