«Команда хотіла боротьби, а отримала провінційний туризм», – Ігор Чорнуха

Фінальна частина чемпіонату України серед ветеранів 35+. Чи варто їхати 750 км, щоб у складі чотирьох учасників лише один матч зіграти?

Як відомо, Федерація футболу України займається проведенням різноманітних турнірів. Серед них важливе місце займають і ветеранські, адже досвід і приклад довгожителів «гри мільйонів» – найкраща реклама здорового способу життя його шанувальників та популяризації футболу, - пише Волинська газета.

Але якщо в багатьох попередніх випадках (в тому числі й на Волині) зусиллями представників ФФУ і місцевих ентузіастів вдавалося проводити подібні змагання на гідному рівні з адекватним представництвом команд суперників, то рішення «керівної і спрямовуючої футбольної сили» організувати турнір гравців віком понад 35 років у м. Долинська Кіровоградської обл. із самого початку видалося дивним…

Хоча б тому, що статус міста в цього населеного пункту – доволі умовний. Ще в царські часи воно виникло як залізнична станція, біля якої з роками виникла житлова забудова. Зараз у Долинській живе менше 20 тис. мешканців…

Ось в такій «футбольні столиці» ФФУ і вирішила провести представницький турнір загальнодержавного рівня. Хоча, змагання ветеранів 35+ статус усеукраїнських теж не заслуговують: роками ні в груповій стадії, ні в фінальній не беруть участі представники 17 областей України, що робить їх фактично містечковими і провінційними…

Та представники Волині зазвичай беруть активну участь у всіх турнірах майстрів шкіряного м’яча в усіх вікових групах. Тож, вигравши групову стадію, 6 жовтня вирушили на Схід. Для забезпечення змагань Федерація футболу Волині надала чверть необхідної для поїздки суми, основну частину забезпечив президент аматорського чемпіона Волині, клубу «Луцьксантехмонтах №536» Ігор Чорнуха.

В нашій області зробили все, щоб допомогти футболістам 35+ успішно виступити в Долинській. Навіть календарну гру між «Луцьксантехмонтаж №536» і боратинською «Ласкою» перенесли на пізніший термін, адже в складі збірної виступало разом із Ігорем Чорнухою п’ять футболістів. Та й голова ФФВ Віталій Кварцяний постійно підтримував нашу команду в телефонному режимі…

Тож на турнір прибули: Вячеслав Голюк, Ігор Чорнуха, Ігор Мосурець, Олександр Круцкевич, Юрій Дмитрук, Олександр Антонюк, Петро Назарук, Андрій В’юник, Тарас Кабанов, Леонід Єфремов, Віктор Мацюк, Андрій Главацький, Василь Кохановський і Дмитро Перванчук.
І як же ж виступила наша команда? Про це редакція спочатку довідалася в Ігоря Чорнухи:

«За спортивним принципом у фінальній стадії мало бути 4 команди: Кривий Ріг, Одеса, Маріуполь і наш «Ветеран-Луцьк». Але представники Донеччини з невідомих причин в останній момент відмовився брати участь: чи то не вирішили фінансові, чи організаційні проблеми, чи ще з якоїсь причини. Тому замість ветеранів із Маріуполя організатори виставили місцеву команду з м. Долинська Кіровоградської обл., яка з тріском програла першу гру з одеситами, а на наступний день взагалі не прийшла на турнір…».

Тому фактично волиняни провели в фіналі лише один поєдинок із Кривим Рогом. Як виявилося, в складі суперника виступали кваліфіковані футболісти з усієї України. Мало того – навіть білорус виступав за команду суперника! І хоча суддівство було негативним до наших земляків, програючи з рахунком 0:2, волиняни переламали хід подій на свою користь і забили гол у ворота суперника. Ще б трохи, і рахунок був би як мінімум нічийним, а так – 1:2 на користь «збірної України» під егідою Кривого Рогу.

Оскільки через неявку футболістів «Граніту» з Долинської організатори присудили волинянам технічну перемогу, то в загальному заліку наші посіли 3 місце в турнірній таблиці. Перше здобув одеський «Рішельє», який виграв 1:0 у «Ветерана» (Кривий Ріг).

Але позитивних емоцій від «бронзового фінішу» нема. Щоб дістатися до фіналу, як повідомив заступник голови Федерації футбьолу Волині та активний учасник команди Василь Кохановський, «Ветеран-Луцьк» змагався з однолітками з міст Умань і Тернопіль. В обох суперників виграв, тож і розраховував на цікавий турнір у фінальній стадії.

«Участь у подібних змаганнях – це ж не лише футбол. Цікаво ознайомитися з інфраструктурою того чи іншого міста, змістовно провести час, – каже Ігор Чорнуха. – А в Долинській нічого подібного немає і, мабуть, не скоро буде. Побутові умови – також примітивні: нас поселили в якомусь старому гуртожитку… І можна було б цим усім змиритися, якби ми потрапили на справжній турнір, а не на його бліду тінь! Ми дуже гордимося своєю командою! Усім гравцям треба подякувати, що погодилися їхати так далеко на змаганням, і їхнім родинам, що з розумінням погодилися їх відпустити, але ми ж – команда, яка була налаштована на спортивну боротьбу, а опинилася в ролі туристів у якійсь периферії, де крім паровоза на монументі немає на що навіть подивитися!».

Отже, Федерація футболу України забула про ветеранський футбол. І якщо майбутні турніри будуть проводитися так, як пройшов фінал вікової групи 35+, то може статися, що в майбутніх змаганнях взагалі не братиме участі жоден колектив. А який сенс?

Відповідь на цю ключове питання треба почути не лише від присутніх у м. Долинська віце-президента Асоціації ветеранського футболу України Петра Чілібі та відповідального секретаря цієї організації Віталія Кулібабенка, але, насамперед, від керівництва ФФУ на чолі з Андрієм Павелком, який у час проведення фіналу 35+ якраз святкував свій день народження.

Роман УСТИМЧУК