Волинянка в 90 років кожного дня читає пресу та Біблію

Занічковська Ольга Дементіївна у свої 90 років читає Біблію без окулярів та щодня чекає листоношу зі свіжими газетами.

Поважний ювілей жителька Берестечка Ольга Дементіївна Занічковська зустріла у перший день листопада, - пише Волинь.

Ця жінка – найстарша мешканка містечка, тож приймала вітання не лише від турботливої родини – від себе особисто, від виконавчого комітету, депутатського корпусу Берестечківської міської ради, усієї територіальної громади пані Ольгу щиро поздоровила міський голова Валентина Залевська.

Ювілярка ж, втішена такою шаною, дякувала за неї гостям, внукові Миколі і його дружині Аллі – за свою дбайливо доглянуту старість, Богові – за дарований вік. І хоч уже не слухаються ноги, зате яка у бабці Олі ясна пам’ять! Люди кажуть, як стане щось розповідати про своє життя, то до дрібниць розкаже, що було ще в дитинстві.

А очам довгожительки позаздрять значно молодші за неї: вона й досі без окулярів читає дрібний шрифт Біблії! А листоношу виглядає, щоб першою дізнатися всі новини, перечитати статті для душі. Для цього улюбленого заняття багато років тому обрала газети «Волинь-нова», «Горохівський вісник» і «Моя сповідь».

Читає пані Ольга багато. Може тому, що в дитинстві було не до цього, хоч дуже хотілося книг. Удома ж сім’я любила Шевченків «Кобзар», і про це знала молодь, тягнулася вервечкою до хати, щоб гуртом послухати віршовані рядки Пророка.

"В один із таких вечорів у 1940-му році більшовики арештували старшого брата і його друзів. Тоді нашу і ще вісім родин вивезли в Казахстан", – пригадує Ольга.

Серед чужих людей українцям виживати було надзвичайно важко. Не мали що їсти, тож навіть діти мусили працювати. Сестра влаштувалася дояркою, а Оля, закінчивши 7 класів, стала різноробочою в тамтешньому господарстві.

Улюблена книга Ольги Занічковської – «Бій під стінами храму», подарована автором-горохівчанином Петром Боярчуком – власним кореспондентом газети «Волинь-нова» (на жаль, уже покійним).

На чужині помер від тифу батько, а їй пощастило самотужки дістатися в Україну. Земля була рідною, а ось люди... Хоча люди траплялися на її шляху різні: одні робили все, щоб вона не змогла отримати на батьківщині прописку, інші пожертвували кімнатою, щоб мала дах над головою, адже в конфіскованій рідній хаті оселився міліціонер… Пощастило і з тими, з ким довелося працювати.

Влаштувалася у Берестечківську районну лікарню. Зауваживши, що санітарка з цікавістю придивляється до роботи лаборантів, головний лікар направив її на восьмимісячні курси медсестер, згодом закінчила і Вінницьке медичне училище. Загалом трудового стажу у ювілярки – 46 років, 23 з них віддала праці в Берестечківській районній лікарні, 20 – у Берестечківському тубдиспансері.

Свого часу вродлива і сонячна вдачею Оля зустрілася з коханням. Зі своїм Петром народила і виростила двох синів. Старший Леонід із сім’єю живе в Москві, Сергій – із нею, в отчому домі.

У домашній скарбничці Ольги Занічковської чимало державних нагород: медалі «Ветеран праці», «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», «За доблесну працю», пам’ятний знак «50 років визволення України».

Але найбільшими коштовностями мудра Берегиня вважає книги, улюблена з яких – «Бій під стінами храму», подарована автором-горохівчанином Петром Боярчуком – залуженим журналістом України, власним кореспондентом газети «Волинь-нова» (на жаль, уже покійним).

Чим іще дорожить, розмінявши 10-й десяток літ? Молитвою, присвячуючи їй чотири години щодня! Ольга Дементіївна схвалює, що у польській школі, якої закінчила чотири класи, жоден день не минав без молитви. Чого просить у Творця на життєвій висоті? Щоб до такої ж завдяки вірі в душі зійшла кожна людина, злагоди і достатку в родинній світлиці, миру в рідній Україні.

Олена ФІРКОВСЬКА