«Робота закінчується тоді, коли клієнт задоволений результатом», - луцький адвокат Олег Антонюк*

Розлучення, майнові питання, всілякі життєві негаразди – бувають ситуації, коли без правової допомоги чи юридичної консультації не обійтися. Де її шукати? Звичайно, у професіоналів своєї справи!

Нещодавно обрали новий склад Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області. Головою кваліфікаційної палати став луцький адвокат Олег Антонюк. Чоловік не тільки має 13-річний досвід роботи в адвокатурі, підбірку відомих та успішно завершених справ, а й особливий підхід до клієнтів.

Ми поговорили з Олегом Степановичем про вибір професії, стосунки з суддями, про те, кого він не захищатиме ні в якому разі, а також про любов до грибів та спорту.

РОБОТА СЛІДЧОГО РОЗЧАРУВАЛА

Олег Антонюк закінчив Національну академію МВС у Києві, після неї одружився та поїхав жити до Рівного, де працював слідчим у райвідділі, а згодом слідчим у податковій.

Через вісім років роботи чоловік вирішив – пора щось змінювати.

«Сама система, яка пов’язана з діяльністю слідчих органів і відношення держави до цієї професії мене розчарувала. Я зрозумів, що якщо залишуся працювати на цьому ж місці, не матиму ніякого професійного розвитку, перспективи для самовдосконалення.

І, давайте будемо відвертими, яка була зарплата? В мене вже була дружина та двоє дітей – не вистачало коштів для нормального забезпечення сім’ї», - розповідає Антонюк.

Розпочати нову діяльність чоловік вирішив у рідному Луцьку. Отож, у 2004 повернувся на Батьківщину та влаштувався помічником адвоката у фірмі Сергія Сафулька та Юрія Щирби «Конфідент». Вже через рік отримав свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю і почав працювати на цій фірмі вже в якості адвоката.

Наразі Олег Антонюк разом із Дмитром Бурдою, Олегом Усаченком та Борисом Шумським створили власне об’єднання . Щоправда, назви компанія ще не має, адже вона з’явилася зовсім нещодавно.



АДВОКАТ – ХОРОШИЙ ПСИХОЛОГ

– Якою була ваша найцікавіша справа, яка найбільше запам’яталася?

– Це було у 2010 році, коли я захищав клієнта в кримінальній справі. Вона розглядалася ще з 2008 року, двічі поверталась на додаткове розслідування. Урешті-решті , УБОЗ порушив кримінальну справу відносно мене, відносно матері мого клієнта та висунув обвинувачення. Справу розглядали до 2012-го і лише у грудні в ній поставили крапку. Нас трьох – мене, клієнта та його маму визнали невинними та виправдали.

(Йдеться про справу інваліда третьої групи лучанина Андрія Логвиненка за поширення наркотиків. У першій судовій інстанції чоловіка визнали винним, проте Апеляційний суд відправив її на дорозслідування через суперечності в матеріалах. Після цього УБОЗ порушив кримінал вже щодо самого адвоката, висуваючи версію нібито Антонюк погрожував свідку. Правоохоронці зазнали поразки у судах усіх трьох інстанцій).

Це – черговий приклад того, як державний механізм намагається боротися з адвокатами. Мета була одна: щоб я не здійснював захист клієнта. А на той час, відповідно до колишнього Кримінально-процесуального кодексу України було так, що якщо проти адвоката порушується кримінальна справа, він не може здійснювати захист. На щастя, у новому КПК такого немає.



– Чи бувало таке, що відмовляли клієнту захищати його?

– Я завжди практикую, що до укладання угоди ми спілкуємося з людиною, обговорюємо проблему. Щоб пообіцяти клієнту допомогу, я маю вирішити це питання для себе. Якщо я бачу, як можу вирішити їхню проблему – я берусь за справу, якщо ж фізичної можливості зробити це не маю – я не займатимусь цим. Я завжди чесно говорю, якщо не зможу допомогти.

А от такого, щоб розривати угоди з моєї ініціативи, не було.

– До адвокатів не приходять з радісних приводів. Це, мабуть, важко щодня пропускати через себе людські біди?

– Це завжди важко, але хороший адвокат – хороший психолог. Я думаю, що адвокат повинен шукати підхід до кожного клієнта, тоді і працювати легше.

– Кого би ви ніколи не погодились захищати?

– Маю принципи, які я не порушую, тому ніколи не захищатиму тих, хто скоював умисне вбивство і зґвалтування та інші злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості. Тут не йдеться про гроші.

Був випадок, коли до мене приїжджали з Житомира, пропонували дуже хороші гроші за подібну справу, але я відмовився, адже це суперечило моїм поглядам.

Звичайно, якщо дії кваліфікують, як вбивство, а насправді це відбулося з необережності, це інша справа, слід з’ясовувати всі обставини, в кожній конкретній ситуації.



– На вашу думку, яка найбільша проблема існує сьогодні у правоохоронній і судовій системах?

– Це нестача кадрів.

Якщо говорити про поліцію, то після так званої «реформи» люди, яких не звільнили, почали звільнятися самі, через таке відношення. Зараз немає багато охочих іти працювати правоохоронцями.

Стосовно суддів – та ж сама ситуація. Є судді, у яких закінчився термін повноважень і він був продовжений. У решти - величезне завантаження. В одного слідчого судді може бути до тисячі справ. Як фізично можливо їх розглянути?

– Чи варто адвокату мати дружні стосунки із суддею?

– Стосунки виникають різні, часом і дружні, але головне – не плутати особисте та робоче. Робота є робота. Кажуть, якщо не знаєш як, роби за законом і ніколи не помилишся.

МОЄ ХОБІ – СІМ’Я і ДІТИ

– На кого із колег орієнтуєтеся в своїй роботі?

– Маю яскравий приклад – Сергій Федорович Сафулько. Це – людина з великої літери, видатний юрист, більшого трудоголіка я в своєму житті не бачив. Я хотів би бути схожим на Сергія Федоровича. Для того, щоб це зрозуміти, треба просто піти та послухати його виступ у суді. Це дійсно Адвокат з адвокатів! Саме він та весь колектив АПК «Конфідент» здійснював мій захист у згадуваній справі, щодо мене та моїх клієнтів і надав найкваліфікованішу допомогу, яку тільки можна було уявити. Я пишаюся тим, що свого часу мав нагоду спільно працювати та маю такого колегу і на даний час.

– Чим займаєтеся поза роботою?

– Моє хобі – діти, адже їх в мене троє. Так що у суботу-неділю маю чим зайнятися. Намагаюся весь вільний час присвячувати їм та подорожувати.

Полюбляю активний відпочинок, велоспорт, великий теніс. Ще батько мене змалку привчив до тенісу, та й середній син тривалий період часу займався цим видом спорту. Так що, час від часу, граємо разом.

Восени дуже люблю грибочки позбирати. Ми майже кожної суботи усім сімейством їздили до лісу. Часто подорожуємо сім’єю, улюблене місце - Карпати.



– Тобто на вихідних не працюєте?

– Різні бувають ситуації. Телефон цілодобово не вимикається, а проблеми бувають постійно в людей. Це як в лікаря, заболіло - мусиш їхати.

– Який він, сучасний адвокат у вашому розумінні?

– Адвокат, як універсальний солдат, має вміти все. Звичайно, він повинен мати відповідну освіту та бажання розвиватись.

І, в першу чергу, він повинен бути відповідальним та щирим по відношенню до клієнта. Потрібно розуміти, що майбутнє людей, які до тебе звертаються, залежить безпосередньо від тебе. Якщо це цивільна справа, то людина втратить максимум гроші, а от у кримінальній справі, якщо адвокат не надасть професійної допомоги, людина може потрапити у в’язницю.

Ну, і адвокат повинен бути мобільним. Сьогодні ти – у Луцьку, а завтра – вже в іншому місті.

Окрім цього, повинна бути звичайна людська совість. Робота закінчується лише тоді, коли досягнуто гіпотетичного результату, який від початку вказували в угоді та яким задоволений клієнт. Працювати треба виключно в інтересах клієнта.

До речі, левова частка всіх моїх клієнтів після закінчення справи стала моїми друзями . Люди не тікають на іншу сторону дороги при зустрічі, а навпаки – підходять і мають бажання тобі потиснути руку. Це, на мою думку і є основний результат у будь-якій роботі.

Ольга ВІРУК