Люди качали прес сміхом: як виступили «Вінницькі» у Луцьку

У Луцьку у РЦ «Промінь» відбулося справжнє шоу сміху, сліз та «рвані». Концерт розпочався з виступу команди «Вінницькі».

Подія відбулась у четвер, 9 листопада, - пише ВІП.

Здавалось, як тільки команда вийшла на сцену, присутні у залі глядачі почали «качати прес сміхом».

Звісно, атмосферу та міміку артистів під час мініатюр літерами передати неможливо, втім можете «занотувати» декілька жартів, бо в житті бува, всяке знадобиться.

Традиційно почали виступ «Вінницькі» піснею «Красивый выход с офигенным бокалом».

«Нам дуже приємно виступати на Волині, бо ми знаємо, що річка Стир - це найромантичніша ріка України», - сказав один із учасників.

Варто відзначити, що більшість жартів були зосереджені на місцевості Волинської обласні, а відтак частина з них торкалася Луцька. Чимало жартів було про місто Ківерці, річку Стир, магазини Колібріс, Сільпо та трасу Луцьк-Київ.

Дві вагітні жінки на прогулянці

- О, а мій ніженькою щойно копнув, мабуть, буде футболістом. А ні, ручкою вдарив, полюбому боксером виросте. А у вас хто?
- Мій щось нічого не робить. Мабуть, буде депутатом.

Чоловік чекає дружину з корпоративу. П’яна жінка підходить до дверей квартири, співаючи пісню «А он не знает, какая дама пропадает». Розлючений чоловік відкриває двері й гнівно дивиться на свою кохану «в дрова».

- Киця, ну що таке? Ну припізнилася трошки. Ну да, сказала, що буду в 23:00, а прийшла у вівторок… Ну киця, там просто на корпоративі було начальство. Я хотіла залишити собі хороші враження, а лишила незабутні…Киця, а я у конкурі брала участь: хто швидше всіх доведе себе до такого стану. Вгадай, хто виграв..? Ну чого ти надувся? Ну повернися, подивися мені в очі. Що не так?
- Плаття де?!

Якщо у дитинстві у вас є старший брат чи сестра, ви завжди доношуєте після них речі. Одна із мініатюр таки спростувала цей стереотип, коли на сцену вийшла матір, яка вперше подарувала своєму молодшому сину НОВУ куртку.

- Синочок, дивись, що в мене є для тебе. Ось ця курточка. Це куртка з колекції 2018 року і вона для тебе, вона абсолютно нова.

Син, подумавши, починає пускати сльози зі слізьми..

- Мамо, скажи правду, що з Валєрою?!

На трасі Луцьк-Київ даішник зупинив чоловіка, який, порушивши правила дорожнього руху ще й нахамив йому.

- Сонечко, давай сюди свої права. Проїзд на червоний, двойна сплолошна, нахамив інспектору – 4 тисячі 800 гривень.
- Може ця візитка начальника поліції чимось допоможе?
- Зі знижкою 3 тисячі 600 гривень. Каса там, будь ласка.

Місто Луцьк, музична школа №1 десь після 23:00

Хлопці розспівуються дещо «районною» піснею.

«Опа-опа-опа. Ану іді сюда скарєй красавчік, єсть пару коп? Падайдьом получіш в лоб. Дай-ка пасматрю я твой карманчік, опа тєлєфон. Вот такой у нас район.

На будь-якому святі, коли гості виходять покурити, чи поспілкуватися – біля столів залишається людина, яка згрібає із «поляни» все найсмачніше. Словом, один із учасників «Вінницьких» вийняв з кишені смугастий кульок, та почав збирати їжу зі столу. Втім, «свято» тривало недовго, коли один із гостей «спалив» його.

- Що таке? Я собаці!
- Віскі? Чи у вас дванадцятирічний Чихуахуа?
- У мене лабрадор.

Те саме весілля, бабуся прийшла привітати молодих. Той же реквізит – смугастий пакет

- То що, внуки? То якісь жлоби. Бабі п’ять тисяч гривень до похоронів не вистачає, а у них столи ломляться в три ряди. Що тут є? Курочка, олів’єшечка, ріпка. Тим часом заходить один із гостей, і знімає це все дійство на камеру.
- Ти що, це все знімаєш? Потім молодятам покажеш? Бери бабу крупніше. Диви що баба молодятам на весілля принесла і виймає з пакету.

Бабуся починає витягати з пакету усе те, що встигла туди покласти.

Каса супермаркету «Колібріс»

- Дівчино, відпустіть мені товар, бо я мушу їхати. В мене ввечері романтичне побачення, ось заїхав скупитися.
- Що тут у вас? Літрова пляшка водки, пачка презервативів. Дивний у вас набір.
- Та знаєте, дівчина не дуже симпатична.
- Пакет давати?
- Ні, ну де такої степені.


Каса супермаркету «Колібріс» десь після 21:00. Поблизу каси стоять дивні молоді люди, які, схоже, напилися, нанюхалися та ще й накурилися.

- Добрий вечір, пані продавщице. Відпустіть нам, будь ласка, дану групу товарів, і ми навіки покинемо це «цитадельугодіє».
- 5 клеїв «Момент» і все? Пакет давати?
- Обов’язково.

Той же супермаркет. Батько тягне сина до м'ясо-молочного відділу.

- Йди сюди, барана кусок! Батька позориш на весь Луцьк. На всю Волинь мене опозорило, гамно мале, - кричить на сина.
- Дівчино, добрий день! Скажіть, а у вас сосиски поступили?
- А Госпаді, поступили вже. Чого репетуєте?
- Бачиш, сосиски поступили. Один ти - дебіл, нікуди поступити не можеш.

Випадок пограбування в магазині побутової техніки.

- Усім стояти! Це пограбування! Я забираю той плазмовий телевізор!
- Піждіть, в нас акція. Якщо ви в нас берете плазму – це DVD вам у подарок.
- Оце так підфартило сьогодні. Оце так грабьож.
- Піждіть! Оцініть роботу консультанта магазину побутової техніки.


Село Ківерці. Клуб, діскотєка. В центрі діскотєкі зажигає мєсна красавіца, до якої заліває мєсний автарітєт.

- Прівєт. Як звати?
- Віалєта.
- А я думав, що Багіня. Слиш, Віалєта, в тебе дуже круте платтячко.
- А між іншим, під платтячком нічого немає.
- Ну ти не переживай, виросте ще.

Нічний клуб Техас, який працює до останнього клієнта. Останньою клієнткою виявилася довгонога білявка, яка, судячи з вигляду, добряче «натехасилася».

- Я вибачаюсь, ви ще щось замовляти будете?
- Да, я мабуть щось замовлю у вашому шикарному ресторані, в якому мені дуже подобається.
- Може я щось можу вам щось порадити? Може фуагра на цибулевій подушці – це, до слова, візитна картка нашого ресторану і страва від шеф-кухаря.
- Три порції мені неси, бо дуже люблю фуагра. І три стопки віскаря нам, будь ласка.
- Ви не проти, якщо ми візьмемо 98 процентів від замовлення за обслуговування.
- Ні, я ще з дитинства знаю, що будь-яка праця має оплачуватися.

Під ранок відзнака - Ольга Фреймут рекомендує нічний клуб «Техас».

І короткий цитатник жартів від одного з учасників з міста Вінниця:

Мені в школі дали прозвисько барбариска, бо я ліз до всіх сосатись.

Після закінчення школи я пішов по стопам батька: зібрав від мами речі та пішов до тітки Лариси.

В школу мене проводжав наш песик Жужик. Він був таким смішний, бо в нього було три лапки: коли пісяв – падав.

Дід у мене був надрозумним чоловіком – це єдина людина в Україні, яка «присойденила» самогонний апарат до вестибулярного. Поїхав дід на Новий рік пиляти йолку, та й врізав дуба. Ще й в цей день віагри нажерся – три дні кришку не могли закрити.

Брат в мене з червоним дипломом університет закінчив. І толку з того, коли в жизні він завжди синій. Пішли ми якось на нічну рибалку, по п’яні впіймали дуже красиву русалку. На ранок виявилося, що це товстолобик. Так стидно було.