«Він планував мені освідчитись», - кохана загиблого волинського Героя Сергія Байдовського

Дівчина Героя Сергія Байдовського Світлана Тимощук поділилася спогадами про свого коханого.

Після кривавих подій Революції Гідності про Сергія Байдовського почула вся Україна, - пише Буг.

20-го лютого 2014-го року Сергій Байдовський загинув від кулі снайпера.

"Ми познайомились у жовтні 2011-го року, а зустрічатися почали з 19-го листопада. Я знала його веселим і завжди усміхненим, добрим, щирим, впертим і достатньо стійким у своїх рішеннях, щоб не змінювати їх і робити те, чого він хотів. Сергій часто поводився як мала дитина, яка хотіла тепла і любові, затишку в обіймах. Ми ніколи не нудьгували з ним, завжди був рух. Пригадую, щоразу перед своїм приїздом Сергій просив мене завершити всі домашні справи. “Бо в квартирі ми не будемо сидіти” – пояснював. Ми завжди десь гуляли. Можливо тому Львів мені дуже нагадує про нього", - каже Світлана Тимощук.

"Виділити основну рису характеру Сергія не можу, бо для мене все було особливим. Кожен рух, дія, прагнення. Все, що він робив. Сергій був дуже сонячною людиною. Думаю, це найкраще могло б його описати в одній рисі", - зазначила дівчина.

"Він мені дуже часто освідчувався, але жартома. Це було настільки часто, що я звикла і, думаю, що не повірила б у серйозність його слів, коли б він вже реально зробив мені пропозицію. Ми домовилися, що поки не закінчу навчання, а він твердо не стане на ноги, офіційно сім’ї створювати не будемо", - каже кохана Сергія Байдовського.

"Не дивлячись на наш молодий вік, ми дуже хотіли дітей. До того ж, мріючи про сім’ю, Сергій завжди хотів бути поруч, а не на відстані. Цього, на жаль, його робота не дозволяла. Про свої майбутні плани стосовно нас він розповідав побратимам, з якими їхав востаннє до Києва, а вже з їхніх слів та інтерв’ю із газет про них дізналася я. Навіть не підозрювала, що по поверненні додому він планував мені освідчитись", - ділиться спогадами дівчина.

Світлана Тимощук розповідає, що їй дуже боляче згадувати, як вона переживала цю втрату.

"Дуже погано пам’ятаю цей період. В пам’яті моментами просто пустота і таке враження, що все сіре. Я не можу згадати і половини того, що відбувалось тоді. Залишилися лише маленькі кусочки спогадів, від яких болить душа і плаче серце", - розповідає дівчина.

"Я завжди вірила його словам. Той день не став винятком. Він запевнив мене: “влазити” нікуди не буде, бо хоче жити! Але ж хто знав, що цей день стане настільки кривавим. Ми домовились про те, в якій годині я зателефоную. Це було о 8:00. Довго розмовляти не могли, бо, як він мені сказав: “Я не говорити по телефону сюди приїхав”. Розмова була короткою – домовленість кожні 5 годин виходити на зв’язок і берегти себе", - пригадує Світлана Тимощук.

"Сергій завжди буде моєю гордістю, моїм ангелом і Героєм. Можливо, сама я ніколи не починатиму цю тему, бо без сліз згадувати його не можу. Але якщо хтось запитає і захоче про нього дізнатися – я не мовчатиму!", - додає вона.