«Треба руйнувати цю скелю зсередини», - Ігор Лапін про роботу у парламенті

Ігор Лапін підбив підсумки трьох років роботи у парламенті та розповів про підпал авто, добудову школи № 27 та ключові реформи Верховної Ради.

Про це він розповів у інтерв'ю ВолиньPost.

Час біжить швидко і вже три роки ви представляєте лучан у Верховній Раді. Якими для Вас були ці три роки?

Не скажу, що вони минули на одному подиху, хоч час біжить швидко. Але коли мерзнеш на Майдані, під кулями захищаєш територію від ворога парламент з середини сприймаєш зовсім інакше. Коли зайшов сюди як депутат — зрозумів, що не помилився. Мало просто хотіти змінити країну і говорити про це на Майдані чи в окопах. Треба руйнувати цю скелю зсередини, а разом з нею стереотипи та пригріті в когось місця. Хоча і в парламенті чимало ідейних людей з державницькою позицією.

В роботі цього парламенту, напевно, виділю дві складові — депутати не бояться йти на непопулярні кроки заради змін. Депутати з повагою відноситься до «вулиці», адже саме вона стала першоджерелом переформатування влади в державі. Зараз Верховна Рада найбільш відкритий орган в плані роботи і підзвітності. Водночас, найбільш вразливий, оскільки окремі депутати займаються самопоїданням та дискредитацією України на міжнародному рівні.



Це ж яким стервом треба бути, щоб на міжнародному рівні вийти і сказати «заберіть в нас безвіз, бо в країні все пропало». При цьому вони усвідомлюють, що безвіз заберуть не в них, а в простих громадян. Це я називаю «оголтєлий популізм». Але зауважу — сильні вистоять, сприймуть критику і будуть міняти ситуацію відповідно до запитів суспісьства.

Ви сказали «сильні вистоять» - а скільки зараз таких?

Більшість точно є (ред. - посміхається). Під силою я маю на увазі не фізичні можливості. А волю до дій, силу духу, переконань, характеру. Коли «майданівці» заходили в Раду — усі розуміли, що цей парламент перехідний. Це як місток між минулим і майбутнім, між хорошим і поганим. Тому головне зберегти баланс і не зійти зі шляху, який нам призначений.

Три роки позаду, але людям найбільше запам'ятався саме 2017 — як рік 4 ключових реформ. Тобто від наступного року треба очікувати, що реформи запрацюють і що далі?

Якщо ми говоримо про реформи, то перш ніж їх проголосувати — йшла тривала дискусія в суспільстві, вносились правки в проекти. Наприклад, старт судової реформи — це червень 2016 року, коли голосували зміни до Конституції. Багато уваги було привернуто до медичної реформи. Щодо неї є багато застережень. Я перш ніж прийняти рішення, консультувався з медиками в місті Луцьк.

Адже депутати проголосують «нові правила», а жити нам усім. Скажу зразу, чуда на наступний рік очікувати не варто. Реформи не даються легко, особливо якщо вони міняють систему. Але краще робити непопулярні кроки і міняти з часом ситуацію, ніж просидіти п'ять років в парламенті і не зробити нічого.



Ви бачите скільки галасу з освітньої реформи. Але ключовий меседж — українізація — дуже правильний. Українцями народжуються і несуть цю ідею протягом життя. Наша ідентичність, власна мова, власна історія, власна держава чомусь не подобається ворогам. Але ми і це переможемо.

На окрузі у Вас свої перипетії, теж в чомусь військові. Я маю на увазі підпал авто, виступи військових під ОДА, наклепи з боку деяких колишніх «штабістів» та чиновників-олігархів з їх підданими. Ви рідко коментуєте цей негатив. Можна привідкрити завісу правди?

Правда одна. Не думаю, що зможу всім нав'язати сприйняття подій саме так, як переживаю їх я. Але на Ваше прохання прокоментую ситуацію в Луцьку. За рік дійсно проти мене друкували чимало неправдивої інформації, в тому числі особистої. Щоб було по совісті і по справедливості — суд має дати всьому цьому оцінку. Про моє особисте — прийде час, поговоримо.

Історія з авто. Це підпал, встановлено судовою експертизою. Були бажаючі, які швидко розкрутили через ЗМІ «люстрованих правоохоронців» та недолугих «експертів» на темі замикання. Не вийшло — бо на словах можна говорити одне, але з фактами сперечатись важко. В Фейсбуці я написав — «повне КАСКО — і ніякий підпал не страшний». Страхова компанія компенсувала збитки.

Ви помітно виділяєтесь серед інших депутатів — ведете звичайний спосіб життя, не встановлюєте лавочки і не створюєте благодійні фонди. Долаєте таким чином стереотипи людей про політиків?

Знаєте, коли був на Майдані — теж вірив в багато стереотипів. Але ще знав, що якщо чогось дуже хотіти — то треба бачити мету, і бачити можливість її досягнення. Я ніколи не приховував ні свого військового, ні адвокатського минулого.

Чітко говорив, що йду з окопів у Верховну Раду, щоб зсередини очолити боротьбу з системою, зловживаннями та корупцією в ній. Тому «ліпити» мені імідж депутата, який ставить лавочки чи дитячі майданчики — не зовсім правильно. Взагалі не дуже люблю це штучне слово «імідж». Я такий, який є, і роблю те, що можу, тим, чим маю, там, де я є.

Маю чітке розуміння, що в Луцьку не вистачає шкіл. Тому намагаюсь допомогти в добудові 27 школи в 55-му мікрорайоні. В цьому році з бюджету на неї залучив 16 мільйонів 250 тисяч гривень. Те, що «місцеві тимчасові керівники» цього не розуміють.

В 2017 році відкликали 10 мільйонів гривень з будівництва школи, а на 2018 рік не передбачили «ні копійки» на добудову. Чиновники мають працювати для людей. Хоч чергове відкриття перенесли, але школа все одно буде, бо цього хочуть лучани. А їх більше ніж чиновників в міськраді.

Спілкуючись з медиками, чую, що їм критично бракує медобладнання. Тому наступні 16 мільйонів 500 тисяч гривень скерував на Волинську обласну лікарню. Я не хочу бути депутатом, який прийшов, щоб поставити лавочки і випросити голос на наступних виборах. Я хочу, щоб з мого перебування в парламенті якомога більше людей отримали користь. А освіта і медицина — це наріжні камені теперішнього і майбутнього.

Новий рік і Рідзво з чим асоціюються у Вас? І чого Ви чекаєте від наступного року?

Якщо одним словом, то це «добро». Його справді не вистачає в нашому житті. Хочеться миру, спокою і розуміння того, що є наша земля, є наш дім — і ми можемо тут наводити лад. Тому й хочеться побажати, щоб слова, які ми кажемо щороку - «бажаю миру, щастя і добра» нарешті справдилися. Слава Україні! З Новим Роком!

Текст - Катерина ВОРОБЙОВА