На роботу я би взяв інженера, а не гуманітарія, - ректор луцького політеху

Знання випускників у яких у дипломі пише що він закінчив парканобудівний факультет рівноцінний диплому економіста міжнародника Східнополіського бурситету. І в тих і в тих шансів мало бо вчать їх в більшості хабарники які в науку зробили в внесок, як той ксерокс в бібліотеці, дисертацію списали і щоки надули... а нормальні якщо і пробються скрізь цю сіру масу у викладачі.. всіма силами стараються виїхати, або просто чекають пенсії.

Оце вище пише або студент ЛТУ, або випускник. Фамільярно, без "філології". Або викладач - колишній випускник.

Мене завжди дивує вузьколобість ректора так званого «національного» університету, який в народі і серед випускників носить просту назву: «Школа комбайнерів». Вдумайтесь у його фразу (приводжу дослівно з усіма «лінгвістичними» ребусами Савчука): «"Ну я відверто Вам скажу, що якби я був роботодавець і мені б поставили перед вибором: взяти випускника технічного вишу, чи гуманітарного, при всій повазі до колег, я б дав первинний шанс потенційному інженеру, електрику, механіку". Тепер задумайтесь, чого варта ця фраза? Виходить, що гуманітарій і інженер – це рівноцінний «людський матеріал», але б «роботодавець» надав перевагу інженеру. А чи прийшов би гуманітарій проситись на роботу до «технаря» Савчука. І, взагалі, чи коректна відповідь ректора (м’яко кажучи), і чи підкріплена вона здоровим глуздом? Виходячи з позицій таких «ректорів», смію заявити, що нам негайно треба повернути в суспільство читаючого громадянина (Савчук до цієї категорії не належить). Аби у нашому суспільстві не трапилось «гуманітарної» і «інженерної» трагедії (а ми до неї вже підійшли впритул), треба негайно повернути в школу літературу в такому обсязі (чи в більшому), в якому вона була до 1991 року. Так, при радянській владі література мала ідеологічне спрямування. Сьогодні ж вважають, що якщо ідеології немає, то й література зайва. Література потрібна не як стерижень ідеології, а як основа культури людини і основа духовної єдності. Як основа спілкування, в тому числі й спілкування інженера. Хоч би для того, щоб він міг володіти предметом розмови ї своїм словниковим запасом підтримати цю розмову. Це повинне було прийти замість ідеології. Не прийшло. Не прийшло те, що складає основу самоідентичності народу, що складає досягнення світової культури. Нам треба повернутись до гуманітарної освіти і викладати її (не в останню чергу), інженерам, яких навчає ректор Савчук. Не відбудеться ніякої модернізації, якщо не буде відповідного людського капіталу. Досягнення інженерної думки помітні для кожної людини, досягнення в гуманітарній області не так помітні, проте не менш значущі. Будь-яке управлінське рішення – це гуманітарні технології. Будь-яке рішення в соціумі на рівні держави – це теж гуманітарні технології. Воно, це рішення, має гуманітарні причини і наслідки. Якщо воно помилкове, масштаби руйнування, які прийдуть за цими рішеннями, будуть величезними. А тепер уявіть собі картину, коли у ВР України сидітимуть випускники анти гуманітарної «школи комбайнерів»? І, на кінець, дуже хотів би зустрітись з ректором для розмови щодо «гуманітарної» складової підготовки інженерів ВУЗу, ввіреного йому. Не сумніваюсь, що він вийшов би з цієї розмови дуже присоромленим і пригніченим.

незнаю, які знання можуть бути в "інженера", який періодично з'являвся в університеті і купив в кінцевому результаті випускну роботу за $...тому навряд чи когось зацікавлять такі кадри)))

Одне скажу. Коли випускники СНУ чи ЛНТУ захочуть виїхати до Польщі. То випускники ЛНТУ мають надмірну перевагу в рошуках кращої роботи. СНУ перебирає гнилі яблука, в той час як технічно освітчені люди мають шанс знайти більш оплачувану роботу. Викусіть)))

Вчиться і не купуйте-хто боронити.