«То не пастки, а живоловильні»: лісівники запросили журналістів в елітні мисливські угіддя

Про Звірівське мисливське господарство, що на Волині, ходять легенди. Потрапити на території цих угідь може далеко не кожен. Однак не секрет, що саме там люблять полювати не тільки волинські мисливці, а й столична еліта та іноземці.

Зубри, олені, козулі, кабани... Господарство багате звіриною. Під час недавнього зимового рейду цими територіями працівники Ківерцівського національного природного парку “Цуманська пуща” розповіли, що не все так славно у “Звірівському”.

Довідково. Мисливське господарство на Волині ведеться на площі 1,507 млн га, з них 343,2 тис га надано в користування підприємствам ВОУЛМГ (24,9%). За статистикою, інвестиції у ведення мисливського господарства щорічно зростають, з 2014 до 2017-го збільшилися з 4,1 млн грн до 7,5 млн грн. Лише у 2017-му у розвиток мисливського господарства підприємствами ВОУЛМГ вкладено 7,5 млн грн, з них 2 млн 50 тис грн на відтворення диких тварин і біотехнічні заходи.



Ще рік тому, кажуть природоохоронці, під час подібного зимового рейду можна було побачити значно більше звірів. Тих же оленів. Це, припускають, свідчить про те, що навіть якщо тварин не меншає, то вони добряче наполохані полюваннями. Дивують, зокрема, і мисливські вежі на території загальнозоологічного заказника місцевого значення “Зубр”. У лісах, що входять до цих угідь, чимало мисливських веж і пасток. Останні лісівники нібито іноді використовують не тільки для того, щоб проводити відлов звіра, а й щоб легше було добивати тварин і реалізовувати дичину.

Так це чи ні? У відповідь на публікацію на “Волинь24” статті “Як у волинських лісах пораненого зубра шукали” 30 січня працівники Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства запросили журналістів у прес-тур, аби переконати у зворотньому та спростувати “легенди” про елітне мисливське господарство.



ВЕЖІ В ЗАКАЗНИКУ “ЗУБР” - ДЛЯ СЕМІНАРІВ

Звірівське МГ - державне підприємство, одне з найпотужніших в Україні. Загальна площа - понад 22 тис га. Підприємство засноване у 1955 році. На території облаштовано 35 підгодівельних майданчиків, біля 100 солонців та годівниць із сіном.

Зупинка перша: підгодівельний майданчик... Той самий заказник “Зубр”. Свого часу саме тут було одне з тих місць, де найчастіше можна було побачити стадо волинських зубрів.

Солонець, годівниця із сіном і - вежа. Не мисливська, наголошують лісівники. А - спостережна. Тому аж ніяк не можна говорити, що подібні вежі встановлені для того, аби зручно було вполювати тварину просто на майданчику, на який вона приходить за харчами.

Такі вежі у цьому господарстві використовують винятково для спостереження над тваринами, каже директор підприємства Сергій Смічик.



Загалом, наявність мисливських веж у мисливському господарстві, запевняє головний мисливствознавець Волині Руслан Люшук, не повинна дивувати. Вони свідчать про культуру ведення мисливського господарства. Їх усього - 35.

Щодо таких споруд на території загальнозоологічного заказника місцевого значення “Зубр”, то там вони не використовуються за призначенням, а були встановлені у 2010 році “з метою забезпечення проведення на належному рівні виїзної колегії Державного комітету лісового господарства України”.

- Якщо ви звернете увагу на вежі на території угідь Звірівського мисливського господарства, то вони старі. Збудовані ще в 2010 році. Ми готувалися до колегії чотири місяці, не знали, де ми зможемо тоді загнати звіра і показати його. Тому їх будували багато. Це базове мисливське господарство в області: нині ми тут проводимо семінари і навчання для єгерів і мисливствознавців. Під час обліку розставляються на вежі обліковці. У 2017 закон заборонив полювання в заказнику “Зубр”. На це ніхто не піде, не буде підставляти людей, бо це кримінальна відповідальність. Нащо їх демонтувати? Кому вони заважають? Я, наприклад, не розумію, - запевняє Руслан Люшук.



НАЩО В ЛІСІ ПАСТКИ ДЛЯ ТВАРИН?

Часто на території угідь можна побачити і так звані “пастки”. З допомогою цих конструкцій лісівники проводять відлов тварин. Природозахисники не відкидають і можливості зловживання такими пастками. Мовляв, таким чином єгері господарства виконують так звані ліміти не лише для відлову, а для реалізації дичини. Звіра у пастці, мовляв, легко добити.

Лісівники називають це нісенітницею. Руслан Люшук продемонстрував журналістам одну з таких конструкцій.



Пастки, каже, - не дивина, а буденне знаряддя.

- Сюди може зайти тільки молодняк, - зазначає мисливствознавець. - Я коли бачу, як ті ж таки працівники “Цуманської пущі” закривають живоловильні, то хочеться по руках надавати таким людям. Для чого? Тут же нема крові. Вони стоять для відлову живих тварин. Господарство просто хоче заробити кошти.



31 січня всі живоловильні закриють і приберуть: закінчується термін, відведений для відлову тварин. Правда, цього року у Звірівському МГ не піймали таким способом жодної тварини. Принаймні так стверджують у профільному управлінні.

ОЛЕНЬ КОШТУЄ МЕНШЕ, ЯК ДОБРА КОРОВА

- Добування тварин проводиться шляхом полювання і відлову. Якщо говорити про відлов, то цьогоріч Звірівському МГ дозволено відловити 50 голів плямистого оленя. Ловиться тварина живою і реалізовується для інших користувачів. Це одна зі статтей надходжень мисливського господарства. Оскільки держава відвернулася від нього, фінансування ніякого, воно виживає за рахунок власних коштів. В тому числі за рахунок проведення полювання і відлову, - пояснює Руслан Люшук.



З року в рік, кажуть лісівники, ліміт на відлов приблизно однаковий. Зростають хіба тарифи на полювання та на так звані відловні (живі) тварини.

- У кожного єгеря є сім’я, є діти, батьки. Єгерям треба жити і отримувати зарплату. А підприємству - заробляти. Це нормально, - наголошують у Звірівському МГ.

Скільки вдається заробити таким способом, можна порахувати. Ціна, каже Руслан Люшук, - ринкова: “як домовляться”. У середньому одна голова оленя плямистого (молодняк) вартує від 6 до 9 тис. грн.
Купують тварин для таких же мисливських господарств з інших регіонів.



Щодо постачання м’яса дичини, скажімо, e ресторани, то це вже справа окремого мисливця, який добуває тварину. Що робити, чи самому з’їсти чи продати того ж оленя, вирішує сам, бо має на це право.

Мисливське господарство дичину не реалізовує.

- Це вже був би м’ясокомбінат, а не мислиське господарство, вибачте, - додає Руслан Люшук.

Виняток - випадки, коли мисливці після полювання відмовляються від м’яса тварин. Бувають випадки (часто так роблять іноземці, які приїздять полювати на Волинь), що людям важливий процес, а не трофей. Тоді таке м’ясо господарство має право реалізовувати.

“ХТО ХОЧЕ, ТОЙ ВПОЛЮЄ”

Якщо порівнювати 2016 та 2017 роки, існує тенденція до збільшення основних видів мисливських тварин: лось (зі 195 до 205), олень благородний (зі 190 до 155), олень плямистий (з 560 до 590), козуля (з 2970 до 3200), кабан (з 1015 до 1000).

Нині в області триває зимовий облік тварин. Поки судити про те, наскільки змінилися цифри у Звірівському МГ, рано. Бо результатів обліку ще нема.



Однак у ВОУЛМГ переконані, що тенденції до зростання кількості тварин збережені.

- З кожним роком приріст хай і невеликий, але є, - запевняє головний мисливствознавець.

Втім від проблеми з браконьєрами у Звірівському МГ не відхрещуються. Наголошують, і така є. Вже цьогоріч склали 5 протоколів.

- На кожному метрі єгеря не поставиш. Та й браконьєри вдаються до найрізноманітніших способів полегшити собі життя: будують незаконні вежі, ставлять петлі, капкани, вирізають так звані “зрізи під сліди” (коли влаштовують пастки з жерсті). Не треба стріляти, є багато методів інших, навіть безшумних. Та й оснащені браконьєри часто такими надсучасними технічними засобами. Хто хоче, той вполює. Але для того, щоб так не було, ми тут і є, - каже Руслан Люшук.

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.