«Він вмів дружити. І злився на телефон, бо не вміщав усі номери», - Олег Іванюк про Миколу Романюка

Рік тому, 3 лютого, перестало битися серце Луцького міського голови Миколи Романюка. До роковин смерті покійного мера журналісти «Волинь24» зібрали ті моменти, які назавжди закарбувалися в пам’яті його друзів, колег та товаришів.
Про те, чому градоначальник міста був поганим політиком, звідки черпав силу та який образ повністю розкрив кандидата в депутати Романюка у цитатнику його близького товариша співвласника ресторану «Корона Вітовта» та банкіра Олега Іванюка.

***
«Найцінніша риса Романюка – це вміння дружити. Злився на телефон, бо той не вміщав усі номери. І не лише для того, щоб привітати з Днем народження».

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Про Жигулі, понти і оплески, або 15 спогадів про Миколу Романюка

***
«Мене спочатку дивувало, що він міг покинути пильну справу, бо хтось з друзів звернувся до нього з якимось проханням. Він ніколи не сказав другові слів : «Вибач, не вдалось…». Друзі були його опорою, силою, та й зрештою, сенсом життя».


***
«Романюк був неперевершеним управлінцем. Цьому навчитись неможливо. Це – талант. У 80-ті роки такі люди могли реалізуватись лише у комсомолі. Бізнесу не було, а менеджмент заміняла бюрократія».

***
«Якби, гіпотетично, Микола у 93-му почав працювати на себе, а не на «дядю», був би мільярдером».

***
«Стратегічне бачення, делегування повноважень, контроль процесів – цьому я вчився у нього».

***
«Наш «похід у політику» розпочався вимушено на початку 2000-них. Микола пішов у облраду, я у міські депутати. Так тоді робили усі, бо інакше розвиток бізнесу в цій країні не працював. Я відразу відчув не комфортність, і після другого терміну махнув на це рукою. Микола ж був як солдат. Він казав : «Мені повірили люди».

***
«У політиці потрібно було б відкинути усі життєві принципи. Романюк цього не зробив і був поганим політиком».

***
«Я не один раз міркував про феномен Романюка. Стверджую, що не комуністична ідеологія , і не комсомольська організація гранила цей талант. А насправді, це була сім’я».

***
«У Миколи був культ сім’ї, у якій, по трагічній загибелі батька, чільне місце займала мама. Я мало зустрічав людей, у яких при слові «мама» нагорталась сльоза на очі. Дружина. Діти. Онука. Брат. Племінники, свояки…. І він був на чолі. Відповідальний за всіх. З сім’ї він черпав силу».

***
«Отримане у сім’ї виховання, традиційні родинні цінності хліборобської родини допомагали йому при прийнятті складних етичних рішень. І ці рішення завжди були правильними».

***
«Під час однієї з виборчих кампаній я довго шукав фото, яке б сформувало образ Миколи у виборців. Перегорнув стоси світлин, і раптом – знайшов. Це фото, де Романюк босоніж, з кошиком на грудях руками засіває поле. Гадаю, цей образ повністю розкрив кандидата в депутати. У моїй пам’яті він залишився таким…»

Підготувала Анастасія КАЧИНА