«Він казав: «Це ж люди. З ними треба говорити». Спогади про Миколу Романюка

Рівно рік тому, 3 лютого, перестало битися серце мера міста Луцька Миколи Романюка.

Про те, як Миколу Романюка «призначили» заступником Міністра економіки України, чому він хотів стати очільником Волинського управління «ПриватБанку» та про те, як мер міста наснився відомому журналісту - у спогадах, зібраних журналістом Волинь24.

Депутат Луцької міської ради Микола Яручик

«Він показав, що неважливо, з яким настроєм до тебе приходять люди. Зі всіма треба говорити, всім потрібно виділити час».

***
«Багато людських проблем він пропускав через себе, можливо це теж їло його зсередини».

***
«Він не хотів зробити людям добре, він ставив за мету зробити ще краще».

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Про Жигулі, понти і оплески, або 15 спогадів про Миколу Романюка

***
«Він вмів не лише слухати. Він вмів чути, а це дуже важливо для керуючого містом».

***
«Пам’ятаю, незадовго до його смерті, до Миколи Ярославовича прийшли дуже емоційні, агресивно налаштовані лучани. Тоді я був у його кабінеті, і в цей момент один з його заступників повідомив, що в приймальні мера чекають люди. Він вже тоді був втомленим та й помітно хворим, тому міг відмовити їм в спілкуванні. Але Миколи Ярославович сказав: «Це ж люди. З ними треба говорити». Чомусь за сім років співпраці з мером, ці слова запам’яталися мені найбільше».

Волинська журналістка, подруга Миколи Романюка Ольга Булковська

«Микола Ярославович був Людиною, якій я завжди могла сказала правду, якою б вона була».

***
«Він мав чудове почуття гумору. І його підколки чи відповіді на мої жарти були, як то кажуть, в точку».

***
«Якось на 1 квітня (День сміху, - ред.) наш колектив опублікував «качку» про те, що Миколу Романюка призначають заступником Міністра економіки України. Новина тоді була у топі переглядів. Пізніше Микола Ярославович зізнався, що в цей день його привітало більше півтисячі знайомих, хоч він й гадки не мав, «звідки ростуть ноги». «Гарний жарт. Але тільки знайте – ви мені робочий день зірвали. Як наступного разу десь мене «призначите», «переведете» чи «застукаєте», то хоч попередьте!», - казав мер.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Він вмів дружити. І злився на телефон, бо не вміщав усі номери», - Олег Іванюк про Миколу Романюка

Заслужений журналіст України, головний редактор газети «Вісник+К» Євген Хотимчук

«Він щороку вітав мене з Днем народження і я завжди дивувався тому, бо ж хто такий Хотимчук і хто такий Романюк? Але він настільки відповідально до цього ставився, коли нинішні керівники абсолютно не приділяють увагу людським відносинам».

***
«Пам’ятаю, запитував в нього, чому він йде на управління Приватбанком, а він відповідав, що відчуває, що може зробити більше.

***
«Після смерті Миколи наснився мені сон. Я із сусідами та його мамою вручну копаємо картоплю. А сусідню городину кіньми виорюють депутати Луцькради. Один високий лисий, котрий крепко крутився й клявся у «вєчній любві» Миколі Романюку, другий – маленький біленький, що всі партії пройшов, а третій – приплюснутий такий, старший. Вони підходять до нас й пропонують виорати й нашу городину. Дивлюсь, цілують Миколину маму, а вона відвернулася, а по її щоці тече сльоза».

***
«Я майже щотижня відвідую його могилу. Там завжди горить лампадка й лежать живі квіти».

***
«Мине багато часу, коли ми по-справжньому оцінимо всі достоїнства цієї Людини».

Підготувала Анастасія КАЧИНА