«За кордон їдуть більш активні українці», - Сергій Григоренко

Експерт «Волинського Центру розвитку урядування» Сергій Григоренко вважає, що на заробітки за кордон здебільшого їдуть ініціативні, активні люди, натомість в Україні часто залишаються інертні люди.

Про це він розповів в коментарі «Волинь24».

Нагадаємо, голова Княгининівської об’єднаної територіальної громади Олена Твердохліб вважає, що українці працьовиті лише за кордоном, натомість вдома вони нібито просто просиджують робочий час.

Сергій Григоренко, який в студентські часи майже півтора року прожив в Італії (працював у теплицях, де вирощували троянди, та у сфері обслуговування) не погоджується із цією позицією.

«Просто за кордон їдуть більш ініціативні українці, наполегливі, ті, які хочуть щось змінити в своєму житті. Умовно зі 100% українців, які за кордоном, 80% - ініціативні, 20% - більш ліниві, а в Україні 50% – дуже активні, 30% - помірно активні, а решта – неактивні з різних причин», - зазначає громадський діяч.

«В Україні відсоток менш ініціативних людей більший, ніж за кордоном, але це не означає, що їх зовсім нема. Це як сік – є 100%, а є нектар. От так і можна охарактеризувати цю ситуацію – за кордоном – 100% сік, бо туди їдуть люди, які хочуть змінити своє життя, а тут залишається нектар, бо суспільство розбавлене менш активними людьми», - каже Сергій Григоренко.

Попри це, каже експерт волинського ЦРУ, країна все ж змінюється і це не лише завдяки українцям, які працюють вдома.

«Коли я повернувся в Україну у 2000 році, було набагато менше машин, ніж зараз, Луцьк був типовим совком, за винятком історичної частини, люди були набагато бідніші. Зараз попри всі інфляції, революції, кризи, масово почалось будівництво нових будинків, стало втричі більше особистого транспорту, люди стали масово їздити за кордон на відпочинок», - пояснює активіст.

З його слів, 50-60%, а в окремі роки – й 70% людей, які купують квартири в новобудовах – це заробітчани, тому вони також розвивають українську економіку.

«Тільки сліпець не побачить, що країна змінюється. Інша справа, що вона могла змінюватись вдвічі-втричі швидше і вже бути на рівні Польщі», - резюмує Сергій Григоренко.