Бруд, сімейне насилля і малярія: як жили лучани-місіонери в Африці. ФОТО

Впродовж місяця шестеро лучан працювали у місті Кітале в Кенії. Там вони зіткнулись з антисанітарією, брудом, численними хворобами та...прагненням "вирватись" з країни.

Про це повідомляє прес-служба громадського руху "500 років реформації".

"Мої враження від Африки – бруд та антисанітарія. Я перші дні щохвилини користувався антисептиком для рук. Вразила соціальна нерівність – на шикарному авто їде багатий кенієць, а через дорогу на смітнику дитина 7-ми років нюхає клей. Ще привернула увагу надмірна релігійність в країні. Безліч церков, майже на кожному борді цитата з Біблії, а справжніх віруючих — одиниці", - ділиться спогадами музикант Юрій Пась.


Справжнім випробуванням для хлопця стала місцева їжа, оскільки організм не все сприймав належно.

Хлопець пригадує, як в один з днів табору дітям давали на обід м`ясо. Вони просили сфотографувати їх, як вони їдять. З'ясувалось, що м`ясо вони споживають раз-два на рік, а деякі їли його вперше. А коли роздавали апельсини, діти билися, думаючи, що всім не вистачить. Для них це норма, живучи на вулиці, здобувати все силою.


"Коли я допомагав у клініці, мене вразила велика кількість побитих своїми ж чоловіками жінок, що приходили за допомогою. Практично кожна друга жінка в країні переживає насилля в сім'ї", - додає Пась.

Вихователь студії «Be smart» Марфа Кацюба пригадує дітей, які потрапили у табір просто з вулиці і хворі.


"Деякі діти в табір потрапили прямо з вулиці і у них були страшні проблеми зі здоров`ям. Одна з них, це хробаки в пальцях на ногах – дуду, від яких нам довелося лікувати дітей. Дуду – це земляна блоха по-нашому. Це маленьке створіння, яке найчастіше вгризається в шкіру ніг, відкладає туди яйця, там у тебе ростуть і харчуються тобою личинки, з яких за деякий час вилуплюються нові блохи і все повторюється по колу. А оскільки діти бігають в основному босі, то хворіють майже всі. Процедура чистки від цих дуду насправді болюча, але африканські діти досить терпляче її переносили", - розповідає вона.


Своїми враженнями ділиться Настя Дука, вчитель християнської етики:

"По приїзді відчувала себе трохи некомфортно. Більшість нашої команди були знайомі з місіонерами, які тут проживають, а для мене це моя перша поїздка, я нікого і нічого не знала. В перший же день нам розповіли про правила, яких треба дотримуватися, щоб не захворіти, бо хвороби чатують на тебе на кожному кроці. Це трохи налякало. Знаєте, я мию вдома руки, ну так, як я мила руки там в перші три дні, я ніколи не мила в житті. Розповіли про комарів, які переносять малярію. Переживала, бо в Африці дуже багато комарів і наш український Раптор на них не діє".


За її словами, тамтешня молодь мріє про освіту і хоче здобути таку професію, щоб мати змогу покинути Кенію, або хоча б Кітале. Вони хочуть вирватися з тих умов де вони вимушені жити.

"Я відмітила таку річ – це такі ж діти, як і наші українські, вони так само радіють подарункам, іграм, але таким подарункам і іграм, на які наші діти уже не звертають уваги і якими не цінують. Елементарна цукерка чи перегляд фільму для них за щастя", - пригадує дівчина.