Від Майдану до крісла головного патрульного: як змінилось життя активіста з Волині

Ця історія була знята у 2017-му. Один з тих, хто був на Майдані, волинянин Сергій Мерчук став головним патрульним поліцейським Рівного.

Про те, як змінилося життя людини Майдану і ким він став – у відеорепортажі Громадського.

«Я злий на себе – роблю недостатньо»

Сергій Мерчук на позивний «Звіробій» – один з учасників 35 сотні самооборони Майдану «Волинська січ». Саме ця сотня втратила шістьох людей у період між 18 та 22 лютого. Сам Сергій Мерчук мав кульові поранення. Після Майдану він пішов служити в «Азов», тепер у свої 25 років він — головний патрульний поліцейський Рівного.

Відколи його призначили, Сергій у прямому сенсі живе у своєму кабінеті – за дверима шафи є кімната. «Ми тут по двоє-троє з нічного патрулювання. Комбат, я, бо немає більше, де кості кинути», – показує своє помешкання.

Зі своїми «бійцями» спілкується з гумором, якщо хоче над ними посміятися, то називає «гаїшниками». Каже, що намагається змінити цю структуру, і що не реагує на скептиків, які розповідають йому про дитячий максималізм.



Дорогою в Луцьк, їдучи до пам’ятника загиблим сотникам «Волинської січі», каже: «Мойсей був наймолодшим з Волині, хто загинув, 21 рік. Більше 20 тисяч людей вийшло. Похоронили його на центральному меморіалі. Влада з активістами на пам'ятник зібрали більше півтора мільйона гривень, але, як на мене, він досить «совковий».

Сергій показує рукою на меморіал: «Знизу зліва в окулярах — Гриневич, це Тарасюк і Байдовський ось. Всі, що були в нас у сотні. Його – в груди, його – в шию, Едуарда – в голову попадання було. Тут похований Василь Мойсей. Ось він стоїть зі щитом. З нашим щитом – 35-ої сотні – «Волинська Січ». У Василя було псевдо – «Крук». Бачите, скільки назбиралося їх. Постійно, коли приходжу, літає, крукає».

Уже під час нічного патрулювання зізнається, що злий на людей і на себе. «Ви зупиніть другорядного чоловіка чи жінку і спитайте, кого застрелили на майдані з рівнян. Вони скажуть: «Чого ти до мене додерся? Йду по своїх справах». Можна було б зразу з майдану їхати не додому, не лікуватися, а відразу їхати в Донецьк і вже там готувати боївки. І потроху усіх тих «затєйщиків» прибирати. Бо дозволили, не звернули на це увагу, от воно і розкрутилося, що дві тисячі військових загинули», — каже головний патрульний.