Ікону дарували, а диван сховали: як Волинь приймала дружину Президента. РЕПОРТАЖ

А ви коли-небудь бачили перелякані очі і тремтячі руки дітей, які ось-ось зустрінуть президентську дружину? А метушливих чиновників? А я бачила…

* * *

Дорогою до пункту призначення сніг ліпив в очі. А слизоття на дорогах змусило пригадати всі молитви, бо ж упасти на два об’єктиви і фотоапарат – то підписати собі смертний вирок.

Військовий ліцей нас зустрів стрункими хлоп’ятами у білих рукавичках і з непорушним поглядом на обличчі.



А в коридорах не надто привітним голомозим мужчиною, який все повторював, що журналістам же «гаварілі аставіть вєщі в автобусє». Але то таке… В результаті наші шуби-куртки-пальта залишилися пріти на нас.

Зайшли у залу, розглядаємося. На столі вона – «Книга Миру». Непримітна така, але велика і з синьо-жовтою стрічкою-закладкою.



Виглядаю у вікно – сніг і далі засипає вулиці. У дворі ліцею – кілька десятків юнаків чекають приїзду леді, першої леді… Все озираються, труть почервонілі від морозу носи.



«Бажаємо здоров’я, товариш Порошенко», - гучно почулося з вулиці.
Приїхала…

УКРАЇНСЬКА БІБЛІЯ І ЗНІЯКОВІЛІ ЛІЦЕЇСТИ

«Це українська Біблія, де зібрані дитячі молитви за мир і спокій на українській землі. І сьогодні ми відкриваємо нову сторінку 20-го регіону. Він ювілейний сьогодні, до речі», - сказала Марина Порошенко.

А й справді, щирі бажання дітей, їхня віра у те, що все буде добре, дуже надихає.

Поки ліцеїсти, батьки яких служать в АТО, клеїли світлини і писали побажання, дружина Президента кількома словами перекинулася з головою Волинської ОДА Володимиром Гунчиком. Потому питала у дітей про те, чи подобається їм тут вчитися, що саме…

«Подобається дізнаватися нове», - тремтливим голосом відповіла дівчинка у формі.



І так мені чогось стало шкода тих дітей. Від їхнього переляканого вигляду мені стало не по собі. Може, так викладачі намуштрували, може, самі себе накрутили…

Обстановка розрядилася, коли перша леді подарувала дітям книги, а вони їй – копію Холмської ікони Божої Матері – найбільш шановану святиню християнами Західної України.



А далі все за сценарієм: вщент повна актова зала, нагородження начальника ліцею, виступи ліцеїстів, оплески і… черевички від Шанель.

Начебто нічого поганого. Не могла ж вона прийти у гумових чоботях, правильно? Але акцент в образі першої леді був таки на вишиванці. Гарній, добротній такій вишиванці.



50 ВІДТІНКІВ СІРОГО

Наступний пункт призначення – Волинська ОДА. Тут не було місця емоціям. Лише робочі промови, пропозиції, підписання угоди про співпрацю… Чесно, інклюзивна освіта, це, безперечно дуже добре, але як усі ті чиновники щось зрозуміли про це – не знаю.

Інклюзивно-ресурсні центри, типові проекти, громади, медіатека, ресурсні кімнати… Словом, люстра під стелею і годинник на стіні ставали все цікавішими…





Сірі піджкаки голів об’єднаних громад, районних адміністрацій, міських голів наштовхували на думки про відому секс-драму «50 відтінків сірого»… Лише яскраво синій костюм заступниці голови Волинської ОДА Світлани Мишковець і вишиванка Марини Порошенко розбавляли монохромну картину цього дня.



ДИВАНЩИНА І ВОЛИНЬЩИНА

На завершення робочого візиту Марина Порошенко вийшла до преси на міні-брифінг і відповіла на кілька запитань. Поміж журналістів стало трохи тісно, і я вирішила відійти вбік. І тут побачила те, що однозначно підняло настрій. Позаду пресволу (мобільної конструкції для розтяжки інформаційних полотен великих форматів для проведення прес-конференцій, презентацій, - ред.) стояв диван.



Мабуть, нічого страшного, але щось символічне у цьому є...

Під час прес-підходу, як уже потім виявилося, у Марини Порошенко стався конфуз. Перша леді назвала Волинську область «Волиньщиною».

«Я відчуваю, що ці зміни, вони вже незворотні. Вони вже дійсно розпочалися на сьогодні і вони крокують всіма регіонами України. І на Волиньщині сьогодні це також ми побачили», - сказала Порошенко.

Буває? Так, але ж за поведінкою і словами керівників держав, їхніх родин та інших впливових людей завжди дуже прискіпливо стежать…

Після завершення візиту дружини Президента на Волинь я видихнула з полегшенням. Думаю, так зробили і чимало людей, які були причетні до підготовки цього заходу. Переконана, то було доволі виснажливо і за собою несло величезну відповідальність.

* * *

Єдине, у що сьогодні повірила – це в щирі бажання дітей зробити цю країну кращою.

«Я мрію, щоб наша держава була однією з найкращих у світі», - написав у «Книзі Миру» ліцеїст Дмитро Гулюк.

І якщо свою місію - мріяти - діти виконують справно, то ті, хто має ці мрії втілювати в життя, роблять це вже надто довго і проблемно. На жаль…

Ольга ЗЕЙЛИК
Фото автора