«Chamel №5», «беланси» та цукерки: білоруський журналіст перевірив базар на Волині

Кореспондент із Білорусі завітав у селище Ратне, що на Волині, аби перевірити товари з «білоруським акцентом» на полицях. Згодом він поділився враженнями від побаченого.

Про це пише Район.Ратне із посиланням на інформаційний портал «Беларусь сегодня».

"Рано-вранці у центрі містечка Ратне Волинської області не проштовхнутися. На дорозі щільний трафік, на тротуарах повно людей. Народ поспішає на ринок. Прямо уздовж вулиці розставлені намети, де торгують всякою всячиною сумнівної якості. Вхід на ринок – через обшарпану галерею з пафосним написом «Пасаж». Тут продають корми для тварин, джинси, іграшки, косметику і навіть духи «Chamel №5». Назва написана саме так: через букву «m», – розповідає журналіст.

Він зазначає, що місцевий ринок – це звичайна тиснява. Тут можна придбати все, що завгодно: від книг до тракторних підшипників. Дуже багато товарів польського виробництва: взуття, одяг, косметика. Продавці товариські і привітні. Нахвалюють товар.

"Хлопче, бери кросівки! Справжні "New balance", всього за 500 гривень віддам (близько 20 доларів, - прим. автора)! Хлопченя років 16 зупиняється, крутить «беланси» в руках: "Якщо вони справжні, то чому коштують так дешево?" - "Так я їх в чотири рази дорожче продавав – ніхто не бере, продаю вже рік. Забирай, поки я не передумав!" – пише журналіст.

Також він підкреслює, що білоруських покупців на ратнівському ринку ринку багато. Їх видає не лише мова, але і любов до українських цукерок. Продавець солодощів каже, що білоруси – справжні ласуни: одним кілограмом практично ніхто не обмежуєтьcя.

Однак закордонний гість зазначає, що білоруських товарів на ринку не знайшов. Але в одному магазині відшукав оселедця, ікру та морську капусту від «Санта Бремор».

"Оселедчик від «Санти» я часто купую. Моя сестра живе в Кобрині, коли приїжджаю до неї у гості, налягаю на вашу молочку. Додому неодмінно привожу білоруську ковбасу. Особливо подобається «Медова». Шкода, що в наших магазинах товари з Білорусі рідко зустрінеш. Чому так – не знаю", – розповідає пенсіонерка Галина Вальчук.