Про молоко і Лігу чемпіонів. ВОЛИНСЬКІ БУЙДИ
Поїздив по селах, подомовлявся з головами сільрад, що селяни будуть здавати молоко тільки йому. А зі свого боку пообіцяв вчасні розрахунки.
На той час за здане молоко селянам не платили по кілька місяців. А тут хоч і ціна нижча, але живі гроші обіцяють! Пристали власники корів на такі умови.
З компанією в посередника були домовленості, що вона в його роботу не втручається. І скільки він платить за здане молоко – то його справа. Завод давав свою ціну, заготівельник знижував її для селян, а різницю забирав собі.
Почали працювати.
Минає місяць, минає другий, все ніби гаразд. А на третій дзвонить до посередника голова однієї з сільрад і несміливо запитує:
– Може, вже знайдуться кошти, щоб з нашими двома селами розрахуватися.
– А хіба я вам не платив?
– Та вже третій місяць чекаємо. Люди готові бунтувати, в район хочуть їхати.
– А я рахую-рахую: щось в мене грошей багато. Вже збирався в Київ на футбол.
Наступного дня у двох селах району було свято. Діти їли цукерки, чоловіки пили по сто грамів, а жінки не могли діждати суботи, щоб в Горохів на базар поїхати – собі й дітям обновки купити.
Лігу чемпіонів любитель футболу дивився по телевізору.
Святослав ЛЕСЮК