На Волині єврейка зцілилася на православне Водохреще
Цю історію старожили довго пам'ятали і передавали наступним поколінням. Очевидно, щось своє додавали у розповідь, але суть у ній залишалася одна: єврейка зцілилася на православне Водохреще, пише газета "Вісник".
Рузя жила самотньо. Чоловік її помер, а дітей не мала. Якось жінка раптово захворіла, і навідувалася до неї лише найближча сусідка Марія, теж удовиця.
Одного ранку сусідка не побачила диму з Рузиного комина. Накинула хустку на плечі і побігла до її хати.
На скрип дверей єврейка кволо покосилася і замість привітання лише запитала чи скоро православне Різдво. Мовляв, хоче води хрещенської напитися, тільки на неї надія. А як не допоможе, значить до смерті готуватись буде.
Марії відверто не сподобалося, що єврейка чекає православнго свята, проте вона і далі щодня навідувалася до Рузі. А ввечері перед Водохрещем, коли опівночі батюшка мав святити воду, єврейка безсило прошепотіла: "Сусідко, принеси мені святої води... Вона мене зцілить. Вірю усім сердцем... Тільки ранку не жди, а зразу ж після церкви приходь".
Марія подумки тільки сердилася і не могла збагнути: як юдейка може пити Водохрещенську воду. Це ж, певно, гріх.
З гіркими думками пішла Марія у церкву. Набрала бутель свяченої води, взяла горнятко і для Рузі. Темним селом поверталася додому. Вже прочиняла хвіртку до своєї хати, та побачила вогник від каганця у Рузиному вікні.
"Значить вона не спить і чекає цілющих ліків! Що ж робити", – думала жінка.
І раптом її осінила думка. Хрестячись і прохаючи прощення, сама випила Рузину воду. А тоді нахилилася над калюжею, де на брилі льоду розтанув сніг... і набрала води.
Рузя щиро зраділа і спрагло впивалася, не залишивши й краплі тієї води.
Коли вранці Марія прокинулася і поглянула у вікно, то побачила як із сусідського комина йде дим. Одягнулася і кинулася до Рузиної хати: невже хто інший пішов піч палити. Коли відчинила двері, то мало не заніміла. Біля груби поралася здорова Рузя.
Поголос про зцілення жидівки пронісся селом, як буревій. Люди поспішали до її хати, аби на власні очі побачити диво. Бо подумки вже всі хоронили Рузю.
Через тиждень-другий до церкви йшов велелюдний натовп, хоч свята вже давно минули. Такого ні в селі, ні в окрузі ще не бачили.
Хрестилася єврейка! У храмі було не проступитися, всі з цікавістю з-за спин поглядали, як батюшка звершує таїнство хрещення над юдейкою.
Після зцілення Рузя прожила до глибокої старості. У селі з року в рік передавалася ця історія. Давно нема на світі цієї єврейки, та старожили ще пам'ятають про ту незвичайну історію, що їм розказували батьки і діти.