Американці почали ходити на курси української вишивки
Когось навчає основам вишивання, а іншим допомагає вдосконалити вже існуючі навички, пише ukrainian.voanews.
На курси ходять жінки різних національностей - китаянки, японки, ірландки та американки українського походження. Хтось намагається відшукати у вишивці загублене українське коріння, інших цікавить особлива техніка виконання вишитих виробів.
"Для мене це можливість проявити креативність. Також це спосіб краще зрозуміти історію бабусі і дідуся зі сторони батька, родина мого батька походить з України. Це спосіб продовжити традиції", - каже відвідувачка курсів вишивки Енн Лореджер.
Курси відбуваються в приміщенні Українського музею, де представлені писанки, сорочки, вишиті різними кольорами та стилями, елементи традиційного українського одягу та чорно-білі фотографії.
Низь, хрестик, бігунець, гладь - не виходять з моди, продовжують жити та розповідати українську історію в серці Нью-Йоркського Мангеттена.
"Мені подобаються різні види вишивки. І мені дуже захотілося дізнатися – що такого особливого в українській", - каже інша відвідувачка курсів Мінді Лю.
Любов Волинець – бібліотекар, славіст, куратор колекції народної творчості. Її зусиллями у США були засновані два українські музеї – один у штаті Коннектикут, другий – в Нью-Йоркській частині Мангеттена. Вишивка для неї не просто вид декоративного мистецтва, це давній символ української ідентичності.
"Коли ми тікали від більшовиків, від радянської окупації, ми опинилися в таборі для переміщених осіб на території Німеччини, у передмісті Регенсбурга. Там була велика українська громада. У нас була дуже гарна школа і вчителька, яка, окрім свого уроку, всіх, включно з хлопцями, навчила вишивати. Вишивка – це українська ідентичність. Україна протягом багатьох століть була під окупацією різних правителів неукраїнських. Українців принижували, намагалися стерти їх ідентичність, і єдине, що рятувало, що допомогло захистити себе, це вишивка, національні костюми, традиції", - розповідає викладачка курсів Любов Волинець.