Союз акули і сардини

Сьогодні на слуху питання об’єднання сільських громад та приєднання до міст селищних і сільських рад. Ведуться постійно дискусії, які інколи переходять в крайнощі і певні двосторонні погрози.

Вся ця ідеологічна підстава зводиться до того , що об’єднані громади подвоять свою економічну базу і збільшать суттєво бюджет. Але при простому об’єднанні буде звичайне екстенсивне консервативне збільшення потенціалу, а нам треба що? – Розвиток!

Чому бояться прилеглі до міст сільські ради об’єднатися з містом. Багато факторів: втрата владного крісла, роздерибан землі, втрата певних пільг в сільській місцевості, поглинання сильнішими слабшого і т.д.

Все це нагадує союз акули і сардини. Як же бути?

На мій погляд, щоб позбутись всіх відтінків негативу, не йти на звичайне, примітивне об’єднання , а зробити це «китайським способом», методом повільного, поступового входження і просочування в динамічний організм міста.

На перших порах оголошується, що селищна рада (її територія) отримує назву супутника міста. Наприклад – Лищенський, Липинський район. Продовжує діяти депутатська група, сільський голова, формуються бюджети міста і селища окремо.

Але створюється і загальний фонд розвитку, назвемо умовно «конфедерація», з коштів міста і селища, відповідно не до кількості населення (неспівставимо), а основного їх економічного фонду – землі: (де не вистачає грошової долі села – добавляє держава субвенцію).

Сьогодні території селищ, майже такі, як території міст, з цих позицій потрібно виступати на рівних.

З цього загального фонду вирішують, що зробити. Напевне спочатку проаналізують нормативи забезпечення учнівськими місцями, місцями в садочках, дороги, транспортне сполучення, вивіз сміття, освітлення і т.д.

Скажімо 3 – 4 роки така програма діє. За цей час ліквідовується розрив в умовах проживання і території. Наводиться порядок в забезпеченні охорони здоров’я, культури, відпочинку.

Визначають земельні ділянки не для котеджів і багатоповерхових будинків, а для потенційного інвестора, виробника забезпечують їх інженерними мережами: енергія, вода, каналізація, газ та інше. Таких 3 – 4 площадки (0,5 – 1 га)– буде достатньо.

Створюється спільний орган по управлінню і залученням інвесторів. В ці роки село (чи села) проводять водопроводи, каналізацію, розробляється схема благоустрою, розбудовується інфраструктура, узгоджуються назви вулиць, .

Проводяться спільні ярмарки, виставки, святкування. Через 4 – 5 років виростають свої спільні лідери. Бувші керівники стають почесними гостями різних урочистостей, вже нового, сучасного об’єднання під назвою, як приклад – Лучеськ Великий (або новий)

Таким же способом можна об’єднати і ради, які не мають спільних меж (подібно анклаву).

А погрозами, якщо не об’єднаєтесь з нами, то виключимо дітей із шкіл, садочків, обріжемо маршрути пасажирам транспорту, перекриємо воду, заблокуємо дорогу до сміттєзвалища і т.д. – це архаїзм минулого.

Ринок – це домовленість, компроміс і вміння мислити завтрашнім днем.

Питання спірне, дискусійне, але, я вважаю, варто його обговорити. Інакше завжди сардина буде в консервній банці, а акула у вільному плаванні