По-сталінськи, або Чому Вахович йде між краплинками

Думали-думали і придумали.

Суд заборонив продавати приміщення книгарні «Освіта» в Луцьку. Не можна продавати книгарні і квит. На те є Указ Президента, хай і не сьогоднішнього. На те є чинний Закон «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок».

Але…

Якщо у приміщенні нема книгарні, то ми ні указів, ні законів не порушимо. Пам’ятаєте сталінське: «Є людина – є проблеми. Нема людини – нема проблем»?

Книгарня збиткова! Аж на 95 тисяч гривень за рік! Ой, леле! Аж на 95 тисяч! А за чотири роки – «аж » на 211 тисяч!

«Волиньприродресурс» завершив 2017 рік з 1 мільйоном 685 тисячами гривень збитків, у 2018-му їх було вже 3 мільйони 476 тисяч, але його не ліквідовують. А книгарня просить в обласної ради 560 тисяч гривень на покриття збитків за 4 (!) роки й на розвиток. Отже, її треба ліквідувати.

Але як ліквідувати? Це ж шум журналюги піднімуть, як дізнаються!

Легко. Наказати директору книгарні самознищитися. «Подайте прогнозовані витрати КП «Освіта» при закритті» – і буде вам щастя».

Подала. А ми – хлоп і проєкт рішення: «… враховуючи рекомендації постійної комісії обласної ради з питань використання майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, області від _____ 2020 року №_____...». Дарма, що комісія облради не засідала, розгляне «заднім числом», а ми рішення, як «технічне», без обговорення ухвалимо.



«Ви юридично неграмотні», – переконувала мене керівниця пресслужби Волиньради Оксана Лукашук, коли ми оприлюднили інформацію про появу цього проєкту на сайті облради, де суб’єкт подання – голова Волинської обласної ради Ірина Вахович.

«Так роблять усі обласні ради. За 20 днів до сесії вносять проєкти рішень, а тоді їх розглядають комісії», – запевняла голова Волиньради Ірина Вахович. Ну дуже їй не сподобалось, що я виніс у заголовок: «За знищення луцької книгарні «Освіта» взялася голова Волинської обласної ради».

«Те, що Вахович внесла цей проєкт, не означає, що вона його підтримує, – пояснювала Лукашук. – Такий порядок. Вона вносить проєкти, які готує апарат».

Всі проєкти готує апарат. Навіть ті, які подають депутати чи облдержадміністрація.

То невже апарат Волинської обласної ради сам додумався ліквідувати «Освіту»? Директор книгарні листа з таким проханням не писала. У листі зазначено: «Дирекція комунального підприємства «Освіта» просить Вас виділити кошти через Програму…». Але слів «для закриття» чи «для ліквідації» в ньому немає. Є прогнозовані витрати при закритті, які Ваші, Ірино Михайлівно, підлеглі попросили директора книгарні вирахувати.

А Ви – бах і проєкт «Про ліквідацію комунального підприємства «Освіта». «На прохання трудящих», – ще забули дописати.

Бо дуже зачекався покупець «Планети», поки Ви йому «Освіту» на аукціон виставите?

Регламент Волинської обласної ради сьомого скликання дає Вам необмежені можливості вносити проєкт рішення і пізніше визначеного терміну. Бо є у Регламенті чарівні слова «як правило». А ще чудова стаття 16: «У разі необхідності пропозиції до проекту порядку денного чергової сесії обласної ради можуть бути внесені й після закінчення терміну подання пропозицій, визначеного цим Регламентом».

Але Ви не скористалися своїм правом і, як на мене, обов’язком детально вивчити це питання, запросити до себе в кабінет директора книгарні, дізнатися, чому виникли збитки, поговорити про майбутнє книжкового магазину. Бо його майбутнє вже визначене?

І насамкінець. Путін, як вперше став президентом Росії, виділив з держбюджету «Мосфільму» 1 мільярд доларів. І в 2014 році цей проєкт спрацював: кіно так промило мізки росіянам, що вони пішли встановлювати в Україну «рускій мір».

А ми на українську книгарню 95 тисяч на рік не маємо. В українському місті Луцьку? Чи вже не українському?