Про «бранку Путіна» на Волині

Не встигли українці порадіти тому, що "бранку Путіна" Надію Савченко звільнили, як вже згодом вона почала видавати на пуліку такі "перли", що народ справедливо подумав - вона або трохи не сповна розуму, або, що імовірніше, завербована людина.

Незважаючи на те, що діяльність цього персонажа українського політикуму здивувала не в найкращому сенсі, все ж, Надія стала однією з гостей "Бандерштату", виступивши в рамках його гутірок. Як зазначила сама політик, з полону вона повернулася "дикою", а при тому політична діяльність їй "остогидла". В цьому випадку виникає якийсь шалений дисонанс. Коли людина відверто не бажає бути у владі та розуміє, що її нинішній стан потребує якоїсь нормалізації, чому просто не скласти добровільно депутатські повноваження, написавши відповідну заяву? Тим більш що закон це дозволяє зробити.

Надію традиційно (як часто роблять ЗМІ) розібрали на цитати. І це не камінь в город ЗМІ за надмірну увагу, а проста констатація того, що людина, яка виступає на такому масштабному дійстві перед великою аудиторією, має бути цікава. Що ж цікавого сказала Савченко на "Бандерштаті"? Візьмемо до уваги частину цитат:

"Те, що народ роблять бидлом – це вина влади."

"Немає поганого народу, є погані люди, вони є скрізь."

"За цю чортову війну, спровоковану Росією, у нас, на жаль, буде більше запитань до нашої влади."

З аналізу цих цитат складається враження з розряду "ні про що". Здається, що людина заплуталася в філософських абстракціях без жодної конкретики.

Крім того, пролунало вже типове "Я казала, що людям, щоб далі жити в Україні, доведеться пробачати і просити пробачення." Не варто на цьому зупинятися надто детально, бо люди вже мали змогу неодноразово прокоментувати у соціальних мережах цей месседж.

Але окремо хочеться закцентувати увагу на таких цитатах:

"Я буду помилятися – підказуйте. Коли барани йдуть не туди, то їх луплять. Влада – то ваші барани."

"Якщо батьки продають своїх дітей, то що ви в чорта хочете від депутатів?"

"Як я буду боротися за хлопців – то мій шлях. Можете мене осуджувати."

Чи не видно з цих висловлювань шаленої суперечності? З одного боку, народ має спрямовувати владу, бо вони - "наші барани". З іншого боку, що ми хочемо від депутатів, якщо навіть батьки продають дітей? А ще з іншого - "баранів" то ми маємо спрямовувати, але сама Надія знає, як їй краще, а плебсу залишається лише осуджувати, якщо щось не сподобається. Після таких суперечливих та абстрактних думок, які фактично заперечують одна одну, виникає питання, хто ж насправді передбачається у ролі баранів, якщо люди це мають сприймати.

Зрештою, кожен сам може оцінити цитати Надії, котрі є у вільному доступі на багатьох ресурсах. Днями її сестра Віра написала у своєму Фейсбуці, що Ісуса Христа у певний момент теж почали запльовувати ті, хто раніше чекав. Навряд варто приділяли надто багато уваги етичності такої аналогії, та одне ясно - маємо явний процес розвінчання культу певного суспільного "божества". При тому саме "божество" більше, ніж будь-хто інший, долучилося до цього розвінчання культу.

А тепер перейдемо до іншої жінки-воїна, котра була на минулорічному "Бандерштаті". Це чеченка Аміна Окуєва. Її виступ теж розбирався на цитати, хоча сам приїзд не викликав такого резонансу, як візит Савченко. Якщо проаналізувати спілкування Аміни з аудиторією та порівняти її в цьому з Надією, бачимо разючий контраст, який виявляється, перш за все, в послідовності думки.

Спочатку Окуєва розповіла про ідеологічний бекграунд нинішніх подій, торкнулася питання російського імперіалізму та спільної протидії йому народів. Після цього Аміна окреслила свою позицію та діяльність, розпочавши з Майдану та перейшовши до фронту. Вона з болем згадала про смерть їхнього командира Іси Мунаєва. Чи можна подібне сказати про Савченко, яка всіляко тікала від таких відповідей, посилаючись на те, що все висловила у своїй книзі? Чи, можливо, просто висловити особливо не було що, бо позиція на Майдані так і не зрозуміла, а потрапляння в полон через порушення наказу, яке призвело до полону та смерті бойових побратимів, теж відоме? Йдемо далі.

Говорячи про війну, Аміна розповідала конкретно про те, як військові себе там почувають; як важливо, аби кожен займався своєю справою. Торкнулася питання ставлення до жінок на фронті, яке традиційно цікавить суспільство. Після цього сказала доволі цінні речі про адаптацію військових з ПТСР та те, як варто поводитися з ними іншим людям.

"Роботи для воєнних психологів буде дуже багато. Простих людей хочеться попросити зробити маленьку поступку для колишніх військових й не йти на конфлікт. Ці люди не хочуть показати, що вони такі круті, вони просто не можуть зрозуміти, як ви можете відпочивати й робити буденні справи, нібито нічого не відбувається... На жаль, менталітет у нас такий, що люди не звертаються до психологів. Це не прийнято у нашій культурі – йти й розповідати чужій людині про свої душевні переживання. Та це неправильно, психологи дуже допомагають."

Кожен, хто забажає, може знайти у медіа більше цитат як Аміни, так і Надії. Просто для порівняння та чергового переконання в тому, що не все золото, що блищить, а більший суспільний резонанс - не завжди ознака поваги.

Замість P.S. Поміж іншим, Савченко пообіцяла приїхати на суд до Володимира-Волинського, коли волинських хлопців вкотре незаконно судитимуть за дезертирство. Ну що ж, побачимо, чи таки приїде та чи дійсно цей приїзд зможе якісно вплинути на розгляд справи. Тоді, можливо, будуть підстави сказати хоч щось на користь приїзду Савченко до Луцька.