Госпітальні округи на Волині: підводні течії реформи

Створення госпітальних округів – важлива складова медичної реформи в Україні. Передбачалось, що об’єднавши райони і міста в медичні округи, потужні лікарні отримають краще фінансування, а менші закриються через мізерну кількість пацієнтів або ж перепрофілюються у реабілітаційні центри, планові лікарні, хоспіси тощо. Завдяки цьому пацієнтам часто, хоч і довелось би їхати далі за медичною допомогою, ніж зазвичай, та вона була б якіснішою.

Виглядало усе настільки привабливо, що на Волині розгорілась справжня війна за госпітальні округи. Політики навперебій пропонували створити п’ять, а то й вісім округів в одній області.

Казали, що таким чином за кошти з державного бюджету можна буде краще оснастити лікарні у кожному регіоні.

І хоч в Міністерстві охорони здоров’я спершу запевняли, що обласна влада може самостійно вирішити, скільки округів створювати, та все ж у вересні 2017 року уряд затвердив три округи на Волині: Луцький, Нововолинський та Ковельський. Мовляв і населення на Волині недостатньо для п’яти округів, і відстані не ті.

РЕФОРМА ЛИШЕ НА СТАРТІ

За кілька місяців після створення округів, 18 грудня 2017 року, Міністерство охорони здоров’я видало Наказ «Про внесення змін до Примірного положення про госпітальний округ». Документ зокрема передбачає, хто є учасниками госпітальних округів, які лікарні входитимуть до них, хто керуватиме округами та хто їх фінансуватиме.

Документ уже набрав чинності, однак начальник управління охорони здоров’я Волинської ОДА Ігор Ващенюк пояснює – реформа ще не працює.

«Госпітальні округи створені. Але ж це просто об’єднання, а не, наприклад, лікарня, де є керівник, підлеглі і так далі. Фінансувати заклади буде Національна служба здоров’я, але як – говорити рано. Модель фінансування вторинної ланки медицини лише розробляється», - зазначає посадовець.

«Лише у другому півріччі цього року буде зрозуміло, коли будуть виділені кошти на госпітальні округи. А наступного року вже будемо це на себе приміряти. Всі основні дискусії та баталії ще попереду. В квітні-травні ініціюватимемо перші засідання госпітальних рад. А поки займаємось підписанням декларацій з сімейними лікарями», - повідомив Ігор Ващенюк.

ПІДВОДНІ КАМЕНІ ОБ’ЄДНАННЯ

У Наказі МОЗ йдеться про те, що до складу госпітального округу входять не менше однієї багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування та інші заклади, які надають вторинну (спеціалізовану) та екстрену медичну допомогу.

Головний лікар Луцької міської клінічної лікарні Лариса Духневич вважає, що це суперечить основному принципу реформи, адже положення дозволяє створювати та розвивати більше однієї багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування (БЛІЛ). До того ж ця лікарня, згідно з документом, зможе також надавати планову та реабілітаційну допомогу.

«Раніше передбачалось, що інтенсивне лікування – це коли швидка доставляє хворого, його стан стабілізують, надають йому невідкладну допомогу, а далі – передають його лікарні планового лікування, потім – в реабілітаційний центр. В цьому був якийсь сенс і логіка», - розповідає медик.

«А тепер БЛІЛ повинна працювати в цілодобовому режимі, надавати допомогу у невідкладних станах, але в тому числі і планову допомогу, і реабілітаційну. Для окремої лікарні це добре, але що це змінить на державному рівні? Суть реформи полягає якраз в тому, що держава не може оснастити всі лікарні так, щоб у кожній були усі види апаратури, тому розділяє їхні функції», - пояснює Лариса Духневич.

З її слів, тепер, коли в окрузі дозволено утримувати не одну багатопрофільну лікарню, чимало громад захоче мати таку у себе, а відтак – не дуже захочуть давати свої кошти на розвиток «чужої».

КЕРУВАТИМУТЬ ОКРУГАМИ ЛЮДИ БЕЗ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

Ще одне проблемне питання – хто ж керуватиме госпітальними округами. Цю функцію, згідно з положенням, виконуватимуть госпітальні ради. Серед їхніх обов’язків: вироблення пропозицій щодо трансфертів між бюджетами учасників госпітального округу, багаторічного плану розвитку госпітального округу, реорганізації і перепрофілювання закладів, що надають вторинну допомогу, визначення закладів, чиї потужності будуть підвищені до рівня БЛІЛ, призначення та звільнення керівників лікарень.

Членами госпітальної ради є представники міст обласного значення, районів та ОТГ, делеговані у них рішенням рад.

«Тут теж виникають питання. Один район чи місто делегує вчителя, інший – лікаря, ще один – бізнесмена. Адже згідно з положенням, це може будь-хто. Чи достатньо компетентними тоді будуть рішення цих рад?» - дивується Лариса Духневич.

При цьому головна функція госпітальних рад – створення планів розвитку округу. В останньому будуть описані маршрути пацієнтів, розподіл функцій між закладами охорони здоров’я, заходи з реформування лікарень, оцінка обсягу коштів, які на це виділятимуться.

Плани розвитку складатимуть на термін від трьох до п’яти років і змінювати їх можна буде не частіше, ніж раз на три роки.

ЗА ЧИЙ РАХУНОК БЕНКЕТ

У Наказі МОЗ «Про внесення змін до Примірного положення про госпітальний округ» йдеться про те, що джерелами фінансування розвитку госпітального округу можуть бути бюджети місцевих територіальних громад, недержавні інвестиції, спонсорські та благодійні внески, кошти міжнародної допомоги та інші джерела, не заборонені законодавством. І ні слова – про державне фінансування.

«Планувалось, що будуть лікарні інтенсивного лікування, їх оснащатиме держава найбільш потужно, далі – планові, реабілітаційні. А так, якщо розібратись, все лишили, як є», - каже Лариса Духневич.

«По суті ми давно працюємо, як госпітальний округ, тому що потерпілих в будь-якій аварії, яка трапилась в Ківерцівському районі, Горохівському, прилеглих селах, навіть у Рівненській області, везуть до нас. Кажуть, що ми все можемо зробити найкраще, в цілодобовому режимі надати якісну і кваліфіковану медичну допомогу. Але ж можливості наші не безмежні, бо кошти виділяються лише на жителів міста!» - наголошує керівник луцької міської лікарні.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Луцьку міську клінічну лікарню вважають найкращою, - опитування

«Якби держава виділяла якісь гроші на округ, а рада розподіляла б – це можна зрозуміти, а так виходить, що все лягає на місцеве самоврядування. Але чи захочуть громади перекидати гроші з якихось інших статей на розвиток госпітальних округів – велике питання. Коштів завжди не вистачає», - резюмує Лариса Духневич.

Зауважимо, в рамках реформи «кошти за пацієнтом», кожна лікарня повинна отримувати від держави гроші за надані пацієнтам послуги.
Що ж стосується купівлі нового обладнання, ремонту будівель, покращення умов перебування пацієнтів – передбачається, що усе це повинні профінансувати місцеві ради. Та чи захочуть вони?

Втім, у чиновників ще є шанс виправити усі недоліки реформи, перш ніж госпітальні округи справді запрацюють. Хочеться вірити, що це таки зроблять.

Віталія САХНІК