Останній «Салют»: чому не стало дитячого табору на Світязі. ВІДЕО. РОЗСЛІДУВАННЯ

Дитячий табір «Салют» в селі Світязь, відколи потрапив у приватні руки, потрохи занепадає. Та на клаптику землі колись потужного табору з’явилися маєтки, які маскують під дитячі оздоровниці і використовують в приватних цілях.

Побудувалися біля Світязя відомі волинські бізнесмени: співвласники торгово-розважального центру «Гранд-Волинь» Олег Нежур та Микола Субтельний, а також луцький депутат і голова волинського осередку «Батьківщини» Валерій Бондарук.

Хоча землю під табором й досі повинні були б використовувати для відпочинку та оздоровлення дітей.



***



Світязь. 35 років тому на п’яти гектарах біля озера збудували дитячий табір – «Салют». Щоліта тут відпочивало близько тисячі дітей.

«Ви знаєте, цей табір великим попитом користувався. Тому що це був Світязь…», – каже профспілчанка Ольга Сабурова.

Сьогодні ж більша частина табору схожа, швидше, на зону відчуження...




Але є на території «Салюту» шмат землі, який має кардинально інший вигляд. За високим парканом посеред дерев близько десяти років тому тут з'явилися нові добротні будиночки зі зрубу.

З ідеально викошеними газонами, рівненько вимощеною бруківкою і симпатичним декором… Відвертий контраст з іншою частиною табору.

Один будинок з банею і технічними спорудами належить луцькому депутатові-мільйонеру й голові волинської «Батьківщини» Валерію Бондаруку спільно з Миколою Субтельним – співвласнику торгово-розважального центру «Гранд Волинь» та одному із засновників скандального «Західінкомбанку».




Інший будиночок – власність гендиректора та співвзасновника «Гранд-Волині» Олега Нежура.

Новозбудовані вілли офіційно – теж дитячий табір. А саме – реабілітаційний корпус. Та чи часто ступають туди дитячі ноги?

ОСТАННІЙ «САЛЮТ»

Улітку 1997 року у дитячому таборі «Салют» було гамірно. Близько 160 дітей гралося на величезній території табору і купалися у Світязі.



Один із найсучасніших на той час оздоровчих закладів села Світязь, який тривалий час належав державному підприємству «Нововолинська бавовнопрядильна фабрика» от-от має перейти в приватні руки.

А далі – з легкої руки кількох акціонерів майно колись потужної фабрики вартістю сотні мільйонів гривень продаватимуть наліво і направо.

З-поміж всього цього – і дитячий табір на березі Світязя.

«Це був дуже типовий табір на 170 місць. Двоспальний корпус з прекрасними кімнатами. Кімнати там були на п’ять, чотири чоловіки. Була дуже гарно збудована їдальня, відповідно до нормативів, до вимог… цехи виробничі і так далі, холодильне обладнання, технологічне обладнання», – пригадує голова обласної організації профспілки працівників державних установ Ольга Сабурова, яка свого часу контролювала роботу дитячих таборів.



«В ті часи ми оздоровлювали і приймали дітей багато і чорнобильських… і ви знаєте, цей табір великим попитом користувався. Тому що це був Світязь. Це було багато працівників. Галузь була дуже потужна і солідна така», – додає вона.

У 2003 році новий власник табору Олег Нежур розірвав співпрацю з профспілкою текстильної та легкої промисловості, яка двадцять років поспіль організовувала тут відпочинок для дітей.

Тоді ж він почав реконструкцію спального корпусу у таборі, яку успішно не завершив.

Відтоді у Салюті відпочивальників бачать вряди-годи. А більшість споруд табору потрохи розсипаються.

«Дитячого відпочинку, як такого, там уже нема років сім чи з вісім. А може й більше. А відпочиваючі на тій території в ряди-годи є», – зауважує Світязький сільський голова Микола Цвид.



У селі подейкують про фінансові проблеми власника.

«І там воно тепер заглохло. А ще він мав якісь там не зовсім хороші справи з тими людьми, що працювали. Ну короче. То затримка зарплати. Ну і майно ж то портиться. Бо ж за майном треба кожного року перед сезоном робити відповідні хоча би косметичні ремонти. А там… видно, чи грошей на той час на об’єкт не хватало і воно все так занепало. І територія занепала. І приміщення занепали», – каже сільський голова.

ІНШИЙ БІК «САЛЮТУ»

Та варто озирнутися і все змінюється кардинально. У кутику земельної ділянки під «Салютом» з’явилося декілька елітних будиночків.

Один належить власникові табору – луцькому бізнесменові, директору торгово-розважального центру «Гранд Волинь» Олегу Нежуру.



За іншим парканом неподалік – декілька будиночків, господарями яких є голова волинського осередку «Батьківщини» Валерій Бондарук та бізнесмен Микола Субтельний.

На відміну від решти території табору, цей клаптик землі надійно охороняється.



Валерій Бондарук не забув згадати про це майно в своїй декларації.

Депутат орендує частину землі колишнього табору – земельну ділянку площею 23 сотки. Цільове призначення землі ніхто не змінював, тож офіційно уся територія – досі табір.

Тут у Бондарука спільна з Субтельним власність, а саме – три споруди: баня, будинок рятівника і… дитячий реабілітаційний центр площею 414 квадратних метрів!

Цікаво, на яких дітей розрахований такий реабілітаційний центр? Чи не на дітей, бува, самих власників?

«Як на те, відпочиваючих там немає. Вони, на скільки я орієнтуюсь, тримають ті приміщення суто задля себе», – зауважує Світязьський сільський голова Микола Цвид.

«ДАЙТЕ, МЕНІ З ФРАКЦІЄЮ НАДА ШЕ РОЗІБРАТИСЬ»

Депутат Валерій Бондарук дає коментарі неохоче.

Журналіст: «Валерій Анатолійович, добрий день. Можна у вас коментарик взяти?»

Бондарук: «По чому?»

Журналіст: «По вашій, скажем так, депутатській діяльності. На камеру, будь ласка».

Бондарук: «Та потім давайте».

Журналіст: «На дві хвилини, будь ласка. Щоб ми вас не чекали».

Бондарук: «Потім, пізніше».

Журналіст: «Коли пізніше?»

Бондарук: «Дайте, мені з фракцією нада ше розібратись».

Спершу взагалі відмовлявся коментувати декларацію...



Журналіст: «А чого не будете?»

Бондарук: «Ну, є декларація. Будь ласка, відкривайте дивіться».

Журналіст: «Так там треба роз’яснення».

Бондарук: «Ви були журналісти, дивилися. Де ті будинки. Вони не на території табору».

Та незабаром став більш говірким…

Журналіст: «Валерій Анатолійович, дивіться: є дитячий табір «Салют». На його території є ваше майно. Можете сказати, що це конкретно за майно?»

Бондарук: «Це реабілітаційний центр для дітей. Кого я туда поселяв? Воно в приватній власності. Я поселяю туда дітей. Яких дітей? Я і з атошниками, зі всіма. Я цього афішировать не буду».

Журналіст: «А коли там востаннє діти відпочивали?»

Бондарук: «Зараз от були, на ці вихідні».

Журналіст: «Ну, хто? Які конкретно?»

Бондарук: «Перестаньте. Займіться справами».

Журналіст: «Там є дитячий табір. Він зараз функціонує – не функціонує?»

Бондарук: «Не функціонує, бо там зовсім інший власник. Він не працює. Я не знаю, що він з тим майном хоче робити. Той табір не працює… А з теї сторони, де рекреаційний корпус – там відпочивають діти. При чому діти, які до мене звертаються. Я їх там поселяю»

Журналіст: «Конкретно, коли востаннє відпочивали?»

Бондарук: «В ці вихідні».

Журналіст: «Хто? Ваші діти?»

Бондарук: «І дочка в тому числі. І були діти інші».

Журналіст: «Але він виглядає… не як для відпочинку дітей»

Бондарук: «Як виглядає – так і виглядає»

На вихідні ми навідалися до «Салюту» ще раз. І відпочивав тут не загін дітей, а… сам депутат із сім’єю.

«А ЧОМУ ТИ МАЄШ ДО МЕНЕ ДЗВОНИТИ? ХТО ТИ ТАКИЙ?»

Якщо Валерій Бондарук коментує неохоче, то його «співмешканець» Микола Субтельний взагалі не бажає щось пояснювати.

Журналіст: «Я зараз готую сюжет про дитячий табір «Салют» на Світязі. Я знаю, що у вас є на території того табору майно певне. Можете розказати, як взагалі це майно використовується?»

Субтельний: «А чому я вам повинен? Хто ви такі, щоб я вам щось розказував?»

Журналіст: «Я журналіст. З видання «Волинь24». Готую сюжет про дитячий табір «Салют».

Субтельний: «Ну і що? Давайте запит. В мене немає часу на вас витрачати».

Журналіст: «Ну, а як запит? Ви ж приватна особа… Механізму не бачу. Ви не можете сказати: там відпочивають діти чи не відпочивають?»

Субтельний: «Це моя особиста справа. Вас це не касається. Даже не тактовно мені це питання задавати… Бо я можу на вас в суд подати. Понімаєш?»

Журналіст: «А чому?»

Субтельний: «А чому ти маєш до мене дзвонити? Хто ти такий?»



«ТА ПРИ ЧОМУ ТУТ «САЛЮТ»?

Різко на наш візит реагує власник дитячого табору «Салют» Олег Нежур.

Нежур: «Ведіть себе чемно. Зараз я подивлюся, хто ви є».

Журналіст: «Подивіться, будь ласка».

Нежур: «Шо це таке?»

Журналіст: «Посвідчення. Інтернет-видання «Волинь24».

Нежур: «Шо це таке? Я не знаю такого видання... Покажіть мені, де ваші публікації є. Мені посвідчення ні про шо не говорить».

Нежур: «Я вибачаюся, подождіть сєкундочку. Я до вас не звертався. Ви до мене звернулися. Ви до мене звернулися в робочий мій час. Я працюю генеральним директором «Гранд-Волині».

Журналіст: «Ви будете з нами спілкуватися?»

Нежур: «Про шо?»

Журналіст: «По «Салюту».

Нежур: «Та при чому тут «Салют». Я зараз працюю як генеральний директор «Гранд Волині».



Утім згодом Олег Нежур таки погодився розповісти про табір.

Зокрема зауважив, що ледь не щороку у нього безкоштовно відпочиває 120-160 дітей: з релігійних громад Волині чи київських спортивних клубів.

«Це всьо безкоштовно. І перед цим я принімав з Голоб, з теремнівської церкви принімали, з недільної школи діточок було дуже багато», – каже власник «Салюту»

Олег Нежур пригадав, що при купівлі табору у 2003 році взяв 200 тисяч доларів кредиту у «Західінкомбанку». Цей банк «прославився» колись, роздаючи сумнівні кредити.

Одним зі співвласників цього банку деякий час був сусід і бізнес-партнер Нежура – уже згаданий Микола Субтельний.

Щодо будиночків Бондарука і Субтельного на території табору в Олега Нежура власна версія.



Каже, що при нагоді вони здають їх іншим людям. Та й взагалі: раді здихатися цих будинків чимшвидше.

«В 2008 році, коли началася криза, будувалися. Вони мали передати корпуса в ЗАТ «Салют». Вони в ЗАТ «Салют» не можуть передати, тому що я не можу розплатитися з ними…», – зауважує Олег Нежур.

«Вони вопше, вони зараз тако: «Забирайте, – кажуть. – Куди ми влізли?» Тому що за тими будиночками треба дивитися», – розповідає він.

Та наявність охорони свідчить, що приглядати за цим майном одному з найбагатших луцьких депутатів і співвласнику торгового центру не так вже й складно.

«В кого платять – в того й працюють люди. Якшо людина не хоче платити, то хто його буде працювати?», – розмірковує охоронець, якого застали поряд будиночком Бондарука і Субтельного.

«САЛЮТ» – ВІДМЕР, «СУПУТНИК» – ЖИВЕ



По сусідству із «Салютом» уже півстоліття успішно працює інший табір – «Супутник». Щоліта тут відпочиває більше тисячі дітей…

«В нас було тут три табори в Світязі. Зараз осталось два: «Чайка» і «Супутник». Ще був табір «Салют». Ну він так якби завмер, відмер. Його десь перепродали. І так він до того часу не працює», – пригадує завгосп «Салюту» Микола Пилипович Цвид.



Не так давно «Супутникові» стукнуло 50 років. Однак табір як на свій поважний вік виглядає охайно і доглянуто. Хоча господарюють тут не поважні бізнесмени, а проста профспілка освітян…

Василь БІДУН, Аліна БЕКЕРУК, Людмила ЯВОРСЬКА (бюро журналістських розслідувань «Волинь24»)