«Конституцію треба вдосконалювати, а не міняти. Нова буде гірша» - нардеп ІІ скликання Ростислав Чапюк

Ростислав Чапюк - відомий волиянин, громадський діяч та депутат Верховної ради II скликання (1994-1998рр).

Він був серед тих 315-ти народних депутатів, котрі 28 червня 1996 року проголосували за прийняття основного закону України - Конституцію. Окрім того, він працював у групі нардепів, які працювали над текстом Головного Закону країни.

Ростислав Чапюк став гостем відео-чату видання «Волинь24» і відповів на питання читачів.

- Давайте згадаємо момент роботи над Конституцією. Як це було?

- Робота була дуже напруженою. Парламент першого скликання тоді не зміг її прийняти, і це призвело до його відставки і до того, що перший президент України Леонід Кравук не зміг стати президентом вдруге. Ситуація була складна.

Постійна комісія та Парламент II скликання очолювалась Президентом Леонідом Кучмою і головою Верховної ради Олександром Морозом. Комісія все схвалила, але Парламент знов не прийняв. Тоді знову виникла загроза зміни законодавчого органу. Тим більше, що в Україні накопичувались проблемні питання. І невідомо було, до якого часу народ буде прощати неприйняття Конституції, як основи всіх законів.

Тоді проявили ініціативу депутатські фракції та групи. Допрацювати, з урахуванням позицій всіх депутатів такий проект, який був би прийнятний парламенту того скликання. На ініціативній основі - по два депутати з кожної групи, в тому числі, і я був залучений. І тоді за основу взяли той проект, який конституційна комісія ухвалила. Почали його креслити, щось викидати, щось додавати.

Не всі сприйняли наш новий проект. Найбільше була проти фракція КПУ, бо вона була найбільша. Адже тоді від усіх фракцій було по дві людини, а від них - шість. Тоді були дуже гарячі дискусії, працювали від ранку до пізньої ночі і без вихідних. Опрацьовували від початку квітня до кінця червня. Тобто майже три місяці.

В групі, коли вже вона одержала офіційний статус рішенням Верховної ради, були представники і Президента, і Кабінету міністрів. Працювали злагоджено. Дискусії всі були без образ і без крайнощів. Старались погодити такий варіант, який би задовільнив більшість парламентарів.

Коли вже в основному була прийнята найбільша кількість статтей, то дійшли і до «важких» - політичних статтей. Це питання мови, роздержавлення, приватиації і питання державних символів.

Тризуб та жовто-синій прапор не сприймали комуністи. Їх влаштовував червоно-синій прапор.

Вранці 27 червня Олександр Мороз запропонував завершити прийняття Конституції без перерви на обід, тобто – без перереєстрації. Це мало важливе значення, тому що нам не був відомий президенський варіант Конституції. Адже Леонід Кучма підготував свій варіант, де він проводив ідею «директора» України. Це також було для нього ризиковано, бо гарантії, що буде проголосовано за президентський проект не було.

Президент мав у руках адмінресурс, і частина депутатів підпорядковувались йому. Це були, як міністри, так і голови місцевих адміністрацій. Вони були депутатами і залежали від Президента. 27 червня прем’єр-міністр Лазаренко скликав засідання Кабміну не в Києві, а в Черкасах, щоб подалі. Пізніше були вказівки головам адміністрацій впливати на своїх депутатів від областей, щоб вони просто не явились на засідання. А тоді кожен раз потрібно було набирати не менше триста голосів за «перенесення коми».



- Ви кажете, що другий варіант Конституції - президентської, ви не бачили до моменту голосування? Але, в той же час, вийшло так, що Україна 1996-го року стала парламентсько-президентською республікою. Тобто, все одно Президент відіграва важливішу роль?

- Президент відігравав надзвичайно важливу роль, тому що він мав «тверді ричаги». Він мав підлеглих серед депутатів через їхні посади в Уряді та посади в районних та обласних адміністраціях. Він на них міг безпосередньо впливати. І саме через них він міг впливати і на роботу комісії, і на роботу Парламенту. А голова Верховної ради на депутатів впливати не міг.

- Але деякі проекти ви домовились голосувати «пакетами»?

- Так, деякі. По одному питанню - одна фракція, а по другому - інша. Їх об’єднували «пакетами». Щоб було вигідно обом фракціям. Також створювались короткотермінові групи, щоб опрацювати те чи інше питання. Я був майже у кожній групі. В деяких випадках моя фігура в цій комісії була компромісною. Я, як Гетьман, міг зводити разом і «лівих«, і «правих». Я не мав ворожнечі у депутатському корпусі ні з ким. Я з усіма міг знайти спільну мову. Але найтолерантнішим координатором був Вадим Гетьман. Дуже шкода, і не зрозуміло, чому вбили таку видатну людину - державника України.

Я жодної секунди не відволікався, і нікуди не виходив із зали. Хоча, серед ночі були напружені моменти, коли частина депутатів залишила зал, включно з Леонідом Кравчуком. Він пішов спати і повернувся до ранку. Серед ночі почали приходити нові депутати. Була навіть мова, що хто відсутній на голосуванні з депутатів, то на ранок поставити питання про скасування їхніх депутатських мандатів. Це також на багатьох вплинуло.

- Як ви думаєте, сьогодні є такі важелі впливу, щоб змусити депутатів працювати?

- Нас змушували працювати виборці, бо вони нас обирали. А ми їм були підзвітні. Я кожен місяць в Ківерцях та Рожищах мав різні зустрічі, де мене вимагали. Люди прямо висловлювали свої претензії. І їхні претензії я старався втілити в життя своїми проектами та голосуванням.

Сьогодні така ситуація, що багато мільйонів депутати віддають за мандат, і не хочуть, щоб до них хтось мав діло. Гіршого складу депутатського корпусу, ніж зараз, в Україні ще не було.



- Конституція України за структурою схожа на трохи відредаговану конституцію СРСР. Чому не взяли за основу Конституцію якоїсь європейської країни? Чи вивчався взагалі досвід європейських країн, коли створювали Конституцію?

- Ми, як депутатська група, взяли за основу конституційний проект, погоджений Президентом, головою Верховної ради і Конституційною комісією. Ми його удосконалювали, а не переписували із чистого листа. Ми не брали з інших держав, ми брали те, що вже було напрацьовано попереднім складом першого скликання, а також тими депутатами, що приймали, але не прийняли за основу. В нас і часу не було розробляти абсолютно новий склад Конституції, бо прийняття було заплановано не пізніше кінця червня.

- Чи багато суперечливих моментів в Конституції, які ви помітили вже після утвердження? Щоб найперше вам хотілося змінити?

- Найбільш суперечливо те, що народ не впливає на обрання судової влади. Судді стали безстроковими, довічними. І, не обираються, а призначаються. Ця дикість рідко де є, тільки в тоталітарних країнах. І в Україні. Чому наша судова система найбільш корумпована? Люди ж не довіряють судам. Суди нікому не підпорядковані і вони знають, що кругова порука існує в усіх судах.

Ця дикість пройшла, тому, що були авторитетні юристи, котрі говорили, що суддя не має ні від кого залежати. Я вважаю, це перше, що треба змінити в Конституції країни - це судову систему.

- Говорили, що Конституція України зразка 1996-го року вважалась однією з найкращих в Європі, найдемократичнішою і тому подібне. В той же час, ви говорите про те, що вона була не зовсім демократичною... Ваша оцінка Конституції того часу?

- Я теж чув, що в Європі нашу Конституцію прийняли, як демократичну. Але ті, хто повинен був реалізовувати її у житті, весь час намагались змінити її під себе. Це характерно і для Кучми, це було і за Віктора Ющенка, при Януковичу, і тепер також це є. Держава, котра хоче бути державною, повинна удосконалювати Конституцію, а не змінювати її повністю. Ось у Штатах декілька поправок мають, і все. Вони бережуть свою Конституцію.

- У 1996-му році було останнє скликання Парламенту без класу олігархів. Тобто після 1996-му році до влади почали приходити люди із «гаманцями», впливом, телеканалами та цілими ЗМІ. Якщо говорити про Конституцію, то це була ваша помилка, тобто депутатів, котрі це допустили?

- Ввели отой фактор обрання за закритими партійними списками. Це подобалось керівникам партій та фракцій, і коли це було зроблено, зразу розпочалась політична корупція. Відразу фракції, у котрих з’явились гроші, почали перекуповувати депутатів. Певну суму платили, і вони перебігали з однієї фракції до іншої, а елементу покарання за таке в той час ще не було. Та й нині такого немає. Бо якби було, то такого депутатського корпусу, що порозбігались по «закордонах» та мають відкриті кримінальні справи, не було б.



- Ви були в Комуністичний партії свого часу, але потім вийшли з неї?

- Не вийшов, мене вигнали. У 1980-их роках було таке явище, що з приходом на посаду першого секретаря обкому Палащенка, він знайшов своїх однодумців по шахрайству, не за комуністичною ідеологією. Я проти цього явища виступив відверто, мене підтримали деякі журналісти. З трибуни на конференції я це сказав. І все - мене вигнали з роботи. І сказали, щоб виїхав із Володимир-Волинського району. Якби не виїхав, мене б виключили з партії Комуністиної. А в той час це було страшніше, ніж заключення.

- Ви і досі частково симпатизуєте комунізму?

- Я симпатизую людям праці, щоб вони були захищені, та отримували зарплати та мали гідні роботи. Кучму, котрий розпустив колгоспи, я оцінив позитивно. Але коли він своїм указом відмінив кооперативи, то він зробив таку шкоду для сільського господарства України, що ми не можемо йому цього вибачити. Люди втратили роботу, люди втратили можливість заробляти, матері сімейств повиїжджали закордон на заробітки через Кучму.

- Як святкуєте День Конституції?

Я вітаю, мене вітають. З тогочасними колегами не доводиться бачитись чи святкувати. Ми всі розділені, живемо в різних областях.

- На який відсоток сьогодні виконуються конституційні норми? Щодо життя і здоров’я людини, як найвищої цінності, української державної мови, доступність безоплатної освіти, доступного та ефективного медичного обслуговування, верховенства права, надра і природні ресурси, котрі ніби то є власністю народу тощо.

- Наші громадяни, як правило, виконують конституційну норму повністю. Не виконує влада. І, чим вище, тим більше не виконує.

- Які із норм, на вашу думку, не виконуються найсистематичніше?

- Це соціальний захист. Чорнобільці, афганці, діти війни. Усі ці вразливі категорії дуже незахищені. Я дитина війни, пережив німецьку окупацію. Під час тієї війни в нас продовольство було в дефіциті, люди вмирали від голоду. Зараз війна впливає на рівень життя, але в меншій мірі, ніж це робить політика теперішнього Кабміну, Верховної ради та Президента.

- Які варіанти виходу бачите?

- Оновлення виборчого законодавства, переобрання теперішньої влади на демократичних основах. Коли будуть відкриті списки, можна обрати депутатів, котрі будуть відповідальні перед виборцями в кожному окрузі. Абсолютна більшість громадян України відповідальні і перед собою, і перед Україною. Найменш відповідальні розміщуються на Печерських пагорбах в Києві.

- Що найменше вам подобається в Конституції, яку ви приймали, над якою ви працювали?

- Перше - це судова система, котра зараз дуже корумпована. Зараз важко знайти людину, котра б сказала про суддів хороше слово.

Також, треба, щоб Конституція передбачала неможливість створення неконституційних органів, що впливають на життя людей негативно. Звісно, Конституція потребує удосконалення, але не заміни на нову. Нова буде гірша.

- Яка головна задача Конституції на вашу думку?

- Бути каркасом держави.

- А не народ - каркас держави?

- Народ - це доповнення держави. А законодавство - це каркас. Ті умовності, котрі прийняті людьми для співіснування.

- Конституція США дуже невелика за розміром, вміщається на декількох аркушах. Чи можливо було так зробити і в Україні?

- Я не читав Конституцію США, але знаю, що там є багато критики. Вона також має свої огріхи.

Спілкувався Сашко БУГАЄНКО і читачі «Волинь24»
Записала Еля СЕРКОЖАЄВА