Обличчя Луцького зоопарку. ФОТОПРОЕКТ

Кожна справа – це насамперед люди, які її роблять. Луцький зоопарк – це 46 людей. Це люди, які щодня ризикують власним життям, аби нагодувати більш ніж 500 мешканців обійстя. Це ті, що переймаються їх долею та щиро радіють народженню нового мешканця звіринця. Це 46 усмішок та 46 професіоналів.

Історія Луцького зоопарку почалася 39 років тому – у 1979-му. Інтернет-видання «Волинь24» підготувало особливий фотопроект: Луцький зоопарк – в обличчях.

Із 2012 року комунальне підприємство очолює Людмила Денисенко. Вперше вона прийшла до зоопарку ще, будучи студенткою, а це більше 20-ти років тому.

«Пам'ятаю, сказали, що буду зоотехніком. Прийшла - всі сказали «Добрий день» і розійшлися. (сміється, ред). Сиділа на лавці хвилин 20. А потім мені зробили зауваження, мовляв сидіти в робочий час не можна. Ні кабінету, ні місця, де б сумку поставити...Словом, кинули мене напризволяще», - згадує директорка звіринця.

Вона розповідає, що персонал у зоопарк знайти важко, бо жоден ВУЗ України не готує фахівців-працівників зоопарку. Окрім того, люди неохоче влаштовуються у звіринець, адже тут низька заробітна плата та ненормований графік роботи.

«Люди, які тут працюють, мусять бути універсальними. Часом буває, що й електрик допомагає перевести тварину з одного вольєра в інший. Під час нічного обходу охоронець мусить простежити за станом тварин. Чи бувало він у нас практично приймав пологи у тваринки (сміється, ред). Тут всі люди – це універсали», - розповідає директорка зоопарку.

Людмила Денисенко каже, що тварини – це індикатори, які відразу можуть «розкусити» людину, яка не готова із ними працювати.

Вона додає, що, розміщуючи оголошення про вакансію на підприємстві, завжди акцентує увагу на тому, що основною вимогою до потенційного працівника звіринця є любов до тварин.

Текст Анастасії КАЧИНОЇ
Фото Ірини КАБАНОВОЇ

Передрук заборонений.