Як українські та польські художники пишуть ікони на краю Волині. ФОТО

У затишному дерев'яному будинку в селі Замлиння читають біблію і пишуть ікони. Саме так проходить восьмий пленер іконописців на краю Волині у Любомльському районі.

30 учасників з України та Польщі з'їхались в інтеграційний центр, щоб взяти участь у вже традиційному пленері, поділитись досвідом і відпочити душею.

Цьогорічна тема робіт для художників - "Знаки часу".

Художниця Тетяна Мялковська долучалась до організації усіх восьми пленерів, проте лише цього року стала його учасницею. Мисткиня каже, що дозволити собі перебувати у такій атмосфері з такими талановитими людьми - велика радість.

"Багато молодих людей і ми до другої, третьої ночі постійно маємо дуже глибокі розмови і мені дуже цікаво,якою буде мистецька Україна в майбутньому", - каже Тетяна Мялковська.

"Я була дуже задоволена своєю знахідкою, як художниця. Я шукала знаки часу, шукала старі дошки. Бо у мене цикл фігури, які я продовжую уже 10 років. В пошуку цих дошок, я порізала палець об бляху, вона була іржава. Я використала її, вирізавши з неї певні символи і наклала як аплікацію. У висновку, на дереві вона виглядає як золота, хоча насправді іржава", - розповідає художниця.



Таким чином художниця винесла для себе таку думку: "Якщо ми щось не зачіпаємо, то воно ржавіє. Як тільки ми починає брати його в руки і використовувати, воно стає золотом!.

У кожного свої знаки часу. До прикладу, художник Богдан Новезький пише ікони ще з шкільного віку. Каже, що така робота йому до душі.

"Мені подобаються такі стилістичні теми. Але кожного дня я малюю ікони на замовлення. Такі класичні,з позолотою, ну люди люблять таке. А для себе,для душі я люблю займатися речами, які стилістично графічно-композиційно-цікаво об'єднані".


На фінальній виставці кожен художник представить від двох до десяти сакральних робіт. Пізніше вони подорожуватимуть Волинською областю та Україною.

Окрім, писання ікон, художники діляться досвідом один з одним, влаштовують вечірні посиденьки, ходять на службу.

"Взагалі була така задумка, щоб було таке місце і час, де можуть зустрітись поляки і українці. Де можна порозумітись у багатьох речах, пізнати історії і культуру наших країн. Пленер в Замлинні це така подія, де насправді будуться польсько-українські стосунки", - каже кураторка польських художників Катерина Якубовська.


Місце, де творять учасники пленеру не завжди було таким затишним. Колись тут були руїни туберкульозного центру. Сьогодні ж - порядок і приємна атмосфера. Цю територію десять років поспіль відновлює польський отець Ян Бурас.

"Мені тут дуже сподобалось. Це місце надихнуло мене на подальші кроки. День за днем ми з моїми друзями думали як це зробити і як зробити краще. Це маленька мрія, щоб було таке місце де бачились би українці і поляки, творили, обмінювались би знаннями й історією", - розповідає отець.


Крім того, що в інтеграційному центрі відбувається пленер іконописців, тут щорічно відпочивають сотні дітей, проводять активне дозвілля та ходять у храм.

Автор: Марія Вавринюк
Фото: Анастасія Качина