«Я відновив «Промінь» ще й тому, аби дати нове життя своїм дитячим емоціям», - Андрій Покровський

Кілька років тому Андрій Покровський був людиною непублічною, як каже головний редактор ІА "Конкурент" Андрій Лучик, широковідомою у вузьких колах.

У 2015-му він став депутатом Луцької міської ради та зайняв важливе місце у політичному житті міста, - пише ІА Конкурент.

Наразі Покровський – незручний для влади представник так званих третіх сил. Обранець громади проштовхує чимало ініціатив та активно розвиває Громадянський Рух "СВІДОМІ".

Проте сьогодні, фактично в переддень першої річниці відкриття розважального центру "Промінь", я хочу забути про політику та нагадати усім, що Андрій Покровський – передусім бізнесмен.

Працюючи у бізнесі більш ніж 20 років, він сформував власну концепцію та погодився поділитися з нами деякими своїми секретами успішного та правильного як заробітку, так і витрат коштів.

"Це теж мистецтво, яке потребує таланту", – каже чоловік.

Місце для зустрічі символічне. Попиваючи каву та розмовляючи зі своїм помічником Тарасом Шкітером, Андрій Покровський зустрічає мене та фотографа Олега Черненка на терасі найбільшого фуд-терміналу міста "Grand Central"...

"ЛУЦЬК – ЦЕ МІЙ ДІМ"

– Андрію Володимировичу, ми з вами сидимо в РЦ "Промінь", який майже рік тому відчинив свої двері після реконструкції. Скажіть, чому ви вирішили ризикнути та реанімувати стару радянську будівлю?

– Я народився, вивчився та виріс у Луцьку. Луцьк – це мій дім. Я пам'ятаю, як мама привела мене до кінотеатру "Промінь", коли мені було 3-4 роки.

Заробивши певні статки, я вирішив дати нове життя своїм дитячим емоціям, обравши кілька об'єктів в місті, які я зміг би довести до ідеального стану. І мені вдалося переконати бізнес-партнерів інвестувати кошти у цю реконструкцію та залишити свій слід у Луцьку.

– Ви не боялися братися за таку ризиковану справу? Не боялися складної політичної та економічної ситуації в Україні? Не боялися конкуренції врешті-решт?

– Завжди були проблеми та ризики. Великі інвестиції – це непросто у будь-якій країні. Але якщо не ми, то хто це робитиме? Сьогодні привести серйозного інвестора в Луцьк дуже важко.

– Скільки було інвестовано в реконструкцію "Променя"?

– Декілька мільйонів доларів було вкладено в реконструкцію самої будівлі. Серйозну суму було інвестовано і в обладнання. Ми виконали всі взяті на себе зобов'язання перед міською радою.




– Нещодавно виконавчий комітет Луцькради відібрав у "Променя" парковку. З цього приводу ви заявили про політичний тиск на вас зі сторони влади в особі партії "Укроп". У чому він полягає? Для чого вони тиснуть на вас?

– У цьому питанні є дуже багато складових, про які коротко не сказати. Тому я озвучу лише одне: наші політичні погляди, на жаль, розходяться. Через те, що чинні керівники міста намагаються ухвалювати всі рішення особисто або у вузькому колі осіб, влада стає непрозорою, відстороненою від суспільства та закритою для розуміння.

У нас відсутні однакові правила "гри" для всіх. Немає розуміння, за якими критеріями вирішуються певні завдання, оскільки все змінюється, залежно від персоналій та суб'єктів, щодо яких ухвалюються відповідні рішення.

(Поки готувалося це інтерв'ю, Господарський суд Волинської області повністю задовольнив позивні вимоги товариства "Проміньпарксервіс" та скасував рішення виконкому, яким в односторонньому порядку було розірвано договір про співпрацю між "Проміньпарксервісом" та Луцьким плавальним басейном. Детальніше читайте тут)

– Радник міського голови Ігор Поліщук сказав, що ви заробляли на парковці гроші, беручи по 20 гривень за годину стоянки. Із його слів, тепер вона вільна і доступна для всіх. Звучить нібито перемога міста над жадібним підприємством. Особисто я так не вважаю, проте заради об'єктивності озвучувати своє бачення не буду, а попрошу вас відповісти на коментар Поліщука. Наскільки чесними та виваженими були ці слова пана Ігоря?

– Ці слова – абсолютна маячня. Обслуговування парковки вимагає певних витрат, які бере на себе розважальний центр. Існує багато зловживань, коли люди, які живуть поряд або й в інших мікрорайонах, захочуть залишити свої автівки тут на тиждень-другий. А чому ні? Я їх чудово розумію: тут все цивілізовано та гарно облаштовано, є охорона.

Саме тому введено оплату 10 гривень за 60 хвилин стоянки винятково після 2-х годин безплатного перебування на парковці. Хоча гроші, які ми брали, не перекривали навіть 30 % витрат на обслуговування. Це символічна плата для того, щоб не було зловживань.

– Наскільки негативно на бізнес впливають такі речі, як-от відібрана парковка у "Променя"?

– Повернемося до того, що я вже говорив. У Луцьку нема прозорої та відкритої влади, нема діалогу з бізнесом, відсутній комунікатор у кабінетах міської ради, якому можна зателефонувати та запросити обговорити якісь ідеї за кавою, як ми це зараз робимо з вами.

Парковки та різні соціальні проекти, до яких хоче долучитися інвестор, повинні стимулюватися. Туди в жодному разі не можна допускати чиновників, які чинитимуть безлад, відповідно до своїх особистих бажань. Інакше інвестицій у Луцьк ми не заведемо.



– Ще один спірний момент, пов'язаний із "Променем", який спадає мені думку зараз, полягає у зменшенні на 2 мільйони гривень розміру пайової участі за будівництво "Променя". Не всі погодилися, що це потрібно було робити, окремі ЗМІ взагалі писали, що ці гроші вам "подарували". Поясніть, будь ласка, за що вам зменшили розмір пайової участі?

– За кожну людину говорять її справи. Мені зовсім не соромно за зменшення цієї пайової участі. Ніхто не скаже прямо в очі, що щось було зроблено неправильно. Всі аргументи на моїй стороні. Ми провели капітальну реконструкцію площі перед "Променем", забезпечили її благоустрій та інфраструктуру.

Вартість реконструкції площі сягнула близько 4 мільйонів гривень, з яких ми попросили повернути лише 50 %, хоча мали повне право на всі 100 %. Важливо уточнити, що ми в повному обсязі взяли на себе її утримування, а це, звісно ж, передбачає серйозні щомісячні витрати.

"Я НЕ З ТИХ БІЗНЕСМЕНІВ, ЯКІ ХОЧУТЬ ЗБУДУВАТИ СОБІ ЗАМОК НА ОСТРОВІ, КУПИТИ КОРАБЕЛЬ І НІКОГО БІЛЬШЕ НЕ БАЧИТИ"

– Які види бізнесу ви ще ведете?

– У мене багато видів бізнесу: сфера послуг, консалтинг, розробка програмного забезпечення, будівництво. За один раз всього можна і не згадати. Для мене важливо, щоб гроші не лише правильно зароблялися, а й витрачалися з користю.

Я намагаюся це робити так, щоб інші люди якимось чином теж могли скористатися моїми коштами. Я не з тих бізнесменів, які хочуть збудувати собі замок на острові, купити корабель і нікого більше не бачити. Прибутки я завжди стараюся вкладати у якісь соціальні проекти.

– Власне, я і хотів запитати, що для вас означає соціально відповідальний бізнес? Доповните сказане щойно?

– Звичайно. Ми маємо усвідомити, що наш дім – це не лише квартира чи будинок за парканом. Це й автомобільна дорога, і тротуар, і освітлення, і зелені насадження. Це все наша оселя. Ті бізнесмени, які роблять інфраструктуру за парканом, забуваючи про інфраструктуру перед парканом, дуже дивують мене.

Потрібно отримувати задоволення від того, що, заробляючи гроші, можна покращити місто для своєї родини, друзів, однокласників, одногрупників і взагалі всіх людей.

– Найяскравішим прикладом соціальної відповідальності у вашому випадку варто назвати зведення "Сіті Парку". Те, що це дуже добре для людей, і так зрозуміло. Але чи дає поява "Сіті Парку" якісь економічні переваги місту? Щось на кшталт здорожчання сусідніх земельних ділянок?

– Я відповім трішки ширше. Ми з вами були очевидцями подій, коли не пустили в Луцьк "МакДональдз". Давайте ще заберемо з міста "Промінь", "ПортCity", "Сіті Парк", "СпортЛайф", кілька ресторанів та кафе. Що залишиться? На що перетвориться Луцьк? Де людям проводити дозвілля? Якою буде привабливість нашого міста для іноземців, туристів? Чи буде сенс тут жити? Не буде.

Потрібно усвідомити, що чим кращу інфраструктуру ми створимо, тим привабливішим буде Луцьк. Зокрема й для інвесторів. Оскільки побачивши, що є всі умови, є перспектива розвитку цивілізації, кожен зацікавиться можливістю сюди "зайти", замість ризику в якомусь депресивному регіоні.

Саме тому для мене принципово, щоб у нашому місті були хороші дороги, гарні парки та сквери, стабільне і системне освітлення всіх вулиць, відреставровані фасади, місця для автомобілів, занять спортом, відпочинку.

Тоді ми отримаємо можливість не лише завести зовнішній капітал, а й привабимо людей, які захочуть переїхати жити до Луцька з дорожчих міст. Це можуть бути фрілансери, айтішники, дизайнери, художники, консультанти, письменники. Кожен, хто не прив'язаний своєю роботою до певного місця проживання. Це теж залучення коштів. Оскільки, отримуючи ці гроші не в Луцьку, вони витрачатимуть їх тут.

– Певно, що про "Сіті Парк" знає кожен лучанин. Але далеко не всім відомо, що схожа рекреаційна зона з'явиться на березі Сапалаївки. У районі вулиці Чорновола буде реалізовано масштабний проект, який називатиметься "Оселя Парк". Розкажіть детальніше про це: що там буде, коли, скільки передбачено коштів?

– "Оселя Парк" – це однойменна назва і житлового комплексу, і парку, яким він буде оточений. Орієнтовний кошторис облаштування лише рекреаційної зони становить 20 мільйонів гривень (за територією та наповненням "Оселя Парк" буде вдвічі більшою за "Сіті Парк").

Парк – некомерційний проект… Це проект моєї душі. Я щасливий бачити, як люди сприйняли "Сіті Парк". Мені дуже приємно, коли зі мною всі вітаються, питають, як у мене справи, пропонують якісь ідеї. Я дуже хотів знайти ще одне місце, де можна побудувати щось подібне. Ми розробили цей проект житлового комплексу (ви ж розумієте, що для того, щоб щось робити, потрібно мати економічну прив'язку) та прорахували все так, щоб значну частину прибутку направити на зведення нової рекреаційної зони.

– Сподіваюся, що через 3,5 роки я досі житиму в тому мікрорайоні. Певно, що "злі язики" звинуватять у підготовці компліментарного інтерв'ю, але грець з ними, я все одно поставлю це питання саме так. Коли я почав жити в Луцьку, щодня доводилося ходити аварійними сходами та небезпечним мостом, які з'єднували вулицю Ветеранів і мікрорайон Балка. За кілька місяців відбулися серйозні зміни, інфраструктура, м'яко кажучи, покращилася. І я знаю, що це ваших рук справа, оскільки ті покращення були проведені в межах вашого пілотного проекту у сфері багатоквартирного будівництва (Андрій Покровський – співвласник будівельної компанії "Казкова оселя"). Розкажіть про свою філософію в цій сфері бізнесу, будь ласка. Про що повинен думати та дбати забудовник?

– Ми збудували пілотний проект, який також називається "Казкова оселя" (як і компанія). Зараз завершуємо ЖК "Світлий хутір", в якому ми врахували попередній досвід. А потім буде ЖК "Оселя Парк", який ми зробимо ще кращим та крутішим.

Це все робиться для того, щоб мешканці міста зрозуміли, що в Луцьку жити комфортніше, ніж в Івано-Франківську, Рівному чи Хмельницьку. Бізнес повинен дбати про середовище, в якому розвивається. Він зобов'язаний турбуватися про здорожчання свого міста.

"ЯКЩО ЗА ЩОСЬ БЕРЕШСЯ, ТО ПОТРІБНО СПРАВУ РЕАЛІЗОВУВАТИ ПОВНІСТЮ. ЧЕРЕЗ ВСІ СКЛАДНОЩІ НА "ХАРАКТЕРІ" БРАТИ І ДОВОДИТИ ДО КІНЦЯ"

– Ближче до завершення нашої розмови поговорімо на більш філософські, не прив'язані особисто до вас теми. Скажіть, якими рисами, на вашу думку, повинен володіти успішний бізнесмен?

– Перше: потрібно мати здоровий глузд. Не можна реалізовувати те, в чому нема досвіду та впевненості. Закони бізнесу сформовані таким чином, що необхідно 10 разів відміряти, один раз відрізати. Потрібно все прораховувати.

Друге: якщо за щось берешся, то потрібно справу реалізовувати повністю. Через всі складнощі на "характері" брати і доводити до кінця.

Третє: цілеспрямованість, самовпевненість (але не завищена самооцінка) та вдача. Потрібно мати талант. Бізнес можуть вести не всі. Дуже небагато в Україні людей, які заробили свої кошти реальними та чесними справами.

– Які сфери бізнесу, на вашу думку, є найкращими для початку власної справи?

– Зараз розпочинати будь-яку власну справу дуже ризиковано. Кожна сфера в Україні перебуває на грані виживання. Тому я не даватиму порад з цього приводу.

– Чого очікувати бізнесу в Україні в найближчі 10-15 років?

– Я скажу за найближчі 5 років. Мені здається, що бізнесу необхідно переформатовуватися до роботи у ще складніших умовах. За моєю інформацією, в сфері послуг лише 15-20 % компаній з усього ринку є прибутковими. Із будівництвом ситуація поки краща, але вона погіршуватиметься. У важкій промисловості менша конкуренція, але треба вміти працювати та шукати ринки збуту.

На нас чекає глобальна урбанізація, тому розвиватися будуть глобальні бізнеси, а оці, назвімо їх банальними, занепадуть.



– Останнє питання, можливо, дещо провокаційне, зважаючи на те, що ви депутат міської ради: чи може бізнесмен бути ефективним політиком?

– Якщо в депутата нема досвіду роботи в сферах господарювання, життєвого досвіду, якщо він не спроможний порахувати економічну доцільність роботи, умовно кажучи, перукарні, то не варто йти в політику. Такий обранець громади не принесе жодної користі суспільству. На мою думку, депутат – це абсолютно виважена, совісна, з великим багажем знань та певними доходами та статками особистість.

Для мене депутатська діяльність – дуже велика відповідальність. Оскільки від моєї роботи залежить благополуччя величезної кількості людей.

Черчилль казав: "Політик орієнтується на наступні вибори, а державний діяч – на наступні покоління і думає про майбутнє країни". Я бачу депутата, як члена ради старійшин, якщо використати образне мислення. Це група бувалих людей, які все знають та розуміються у державотворенні. І творять цю державу, думаючи про благополуччя майбутніх поколінь.