«Я радив би дізнаватися про забудовника не з Фейсбуку». Інтерв'ю з Ігорем Чорнухою

Кожного року напередодні Дня будівельника я йду на розмову до Ігоря Чорнухи. Кожного року напередодні Дня будівельника я питаю у нього про перинатальний… Щороку він рахує будинки, які будуть здані до зими. Із захопленням розказує про їхні фішки. І в інтерв’ю, і в роботі, здалося, не любить витребеньок. Аби якісно і по суті.

Жарти жартами, звичайно. Але і цьогоріч без запитання про перинатальний не минулося. «Ми то з вами переріжемо. Без проблем», – сміється Ігор Вікторович. Це він про стрічку…

Зате стрічки спокійно можуть готуватися перерізати мешканці 5-ти нових будинків від «Луцьксантехмонтаж». Саме стільки до кінця року готуються здати найдосвідченіші волинські зодчі.

***

На робочому столі в гендиректора топової волинської будівельної компанії «Луцьксантехмонтаж №536» на теці з паперами – старезна потріпана книжечка. Приглядаюся: «Карманный справочник строителя» 1959 (!) року. Цифри, цифри, таблиці, креслення…

«Це журналістський презент. Володимир Данилюк, редактор «Волинської газети», подарував… Унікальна, тому й лишив на столі як раритет», – зізнається Ігор Чорнуха.

На Волині – десятки будівельників. Ростуть будинки, торгують квартирами. Інвестувати є кому. Але дуже мало таких, хто будує принципово якісно, вчасно виконує перед замовниками свої зобов'язання і платить податки, без яких неможливе функціонування будь-якої держави. Про це гендиректор компанії «Луцьксантехмонтаж №536» говорить відверто. Про це. Про нові об’єкти і перспективи здачі. Про місто і його будівельні перспективи...


ДЕХТО БУДІВНИЦТВА НЕ ЗДІЙСНЮЄ, ЗАТЕ СЕБЕ ПОТУЖНО ПІАРИТЬ



– Ігоре Вікторовичу, я от часто думаю, як нині складно бути будівельником. Тут у зодчих цілі сайти. Тут цілі романи з одних назв можна писати. Шалені гроші на рекламу і всяке таке. Вже не знають, що й вигадати. Виходить просто будувати якісно вже мало. Втім, у вас якось все спокійно, звично і стабільно. Як у цьому всьому хаосі працюється?

– Треба зважати, що зараз інформаційне століття. Будь-яка будова чи будь-який бізнес мусить мати інформаційний супровід. Але добре було людям і розрізняти, де реальне будівництво, а де просто супровід, за яким нічого не стоїть. Бо дехто будівництва як такого не здійснює, зате потужно себе піарить.
Тому людям треба не заблудитися у тій кількості інформації, яка є.

Я радив би черпати її для себе не тільки з Фейсбуку чи з коментарів на сайтах. Треба дізнаватися історію фірми-забудовника, спілкуватися з людьми, які живуть чи працюють у будовах, нею зведених. Реклама різна буває, ви ж знаєте.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Один день із гендиректором «Луцьксантехмонтаж» Ігорем Чорнухою

– Літо – пік будівництва. Що у вас на порядку денному?

– Йдемо до завершення року в клопотах, як завжди. Без того не буває. Але й зі здобутками. У планах – здати в експлуатацію 5 житлових будинків. Два з них вже здано: це будинок на Набережній, 4а і будинок на Перемоги, 34 у житловому комплексі "Тріумф".

До кінця року будуть здані об’єкти на 40 років Перемоги у Ковелі, на Глушець,40 у Луцьку, та по вулиці Марії Заньковнцької у житловому комплексі "Волошковий дім" в селі Липини Луцького району.

"Є дуже велика різниця між «добудувати» і «здати в експлуатацію».Наше підприємство працює стабільно, а це більше 700 штатних працівників, що трудяться в системі "Луцьксантехмонтаж, таож є велика кількість працівників субпідрядних організацій. Середня заробітна плата на підприємстві - 12000 грн.

– Скільки відсотків квартир у цих будинках вже продано?

– Я скажу дещо по-іншому. Ринок такий собі, помірний. Не бачу якихось таких тенденцій, щоби знайти якусь логіку навіть у своїх продажах. У нас все-таки не є стабільна економічна ситуація. Можливо, десь у тих країнах, де економіка стабільна, де нема інфляційних процесів, можна планувати, скільки будувати. А в нас то складно. Можна реально планувати будівництво максимум на 1,5 року. Запланувати на п'ять років, що будувати і які об'єкти здавати - нереально.

Єдине, що я завжди знаю, що повинен бути на довгий час забезпечений земельними ділянками.Тому що будівництво - це процес абсолютно безперервний. Десь завершується будинок, люди мають іти на наступний об'єкт. Вони мають бути безперервно зайняті, щоб отримувати зарплату увесь рік.

ДИВИТИСЯ ТАКОЮ: "ШУКАЮ РОБОТУ В КОМПАНІЇ ЛУЦЬКСАНТЕХМОНТАЖ"

– Хто купує сьогодні житло? Люди, які мають «вільні гроші»?

– Є й такі. Але є й ті, які потребують житла. Кількість людей, які потребують житла, – дуже велика. І потреба тут – безмежна. Тільки така ж велика кількість людей не має такої можливості.

Тут важливо, аби держава не пускала будівництво «на самотьок», а все-таки була регулятором. По-перше, хто тільки зараз не є будівельником. Маю багато інформації. Є організації, де всього три-п’ять людей, але вони будують! Хоча ми розуміємо, що це просто неможливо. Вони не платять податки. З такими досить важко нам конкурувати, хоча вдається, бо є довіра людей.

Усе ще досить багато серед покупців заробітчан. Багато людей працює за кордоном, там мають більшу винагороду. Там є попит і на робітників без кваліфікації і на дипломованих спеціалістів з України. Волиняни виїжджають, працюють там, але розуміють, де вони в майбутньому хочуть жити, і купують житло тут.

ПАРК НА НАБЕРЕЖНІЙ: «МІСТО ЗМУСИТЬ ІНВЕСТОРА ЩОСЬ ЗРОБИТИ АБО ЗАПРОПОНУЄ ІНШИЙ ПЛАН»



– Давайте повернемося до ваших будинків. З тих п’яти нових, які плануєте здати, є якийсь улюблений? В чому його фішки?

– Ми працюємо у середньому сегменті. Приблизно всі будинки за технологією будівництва дуже схожі. Улюблений – на Набережній у Луцьку.

Дуже подобається район вулиці Набережна і те, як ми його змінили. Компанія «Луцьксантехмонтаж» побудувала там уже чотири будинки. Хороше місце. Водночас і в центрі міста, і не загромаджуємо той самий центр. Логістика – прекрасна, людям зручно. Ну, і краєвиди з вікна – неймовірні. Вважаю, що це один із кращих результатів нашої роботи.

– Якраз навпроти ваших будинків на Набережній є територія, яка у мене завжди викликає море запитань. Маю на увазі берег Стиру навпроти. Давно відомо, що там планували облаштувати паркову зону. Що це «мрія Кривицького», і ніби один із забудовників є власником ділянки. Двічі за моєї пам’яті там капітально все чистили, рили канави, осушували. І кожного разу все закінчується тим, що на тому місці ростуть нові чагарники. Чому – так, на вашу думку? І що ви хотіли б побачити на тій території?

– Якщо у міської влади до цієї справи дійдуть руки, то або воно буде швидко впорядковане за рахунок коштів інвестора, або зроблять щось коштом бюджету.

Як я розумію, спершу цим мав займатися інвестор. Тому або його місто змусить щось зробити, або влада запропонує інший план дій. Все ж таки там треба навести лад, щоб це справді був парк з відпочинковими зонами, з великою кількістю зелені. Я це місце бачу тільки так. Не вникаю, правда, в те, які причини нинішньої ситуації, які відносини з інвестором…

– Але там чогось такого капітального будувати не можна?

– Можна будувати будь-де. Абсолютно. Технології є унікальні. Будують же газопроводи на дні морів та величезні хмарочоси. Єдине, скільки це вартуватиме і чи варто вкладати у це гроші.

А тут має значення якесь логічне призначення. Я про те, що має бути містобудівна стратегія. У місті не може бути будинок на будинку. Повинні також бути відпочинкові зони, парки, сквери.


ЖИТИ НА ГЛУШЕЦЬ: ПЛЯЖ НАД СТИРОМ І ГАРАЖІ НА ПАРТЕРІ



– Вулиця Глушець у Луцьку. Перший будинок там зі сторони дороги на Рованці – від «Луцьксантехмонтаж». Очевидно, що і цей район Луцька може незабаром змінитися до невпізнанності. Як там триває будівництво? Чому жити у будинку на вулиці Глушець може бути круто?

– Крім власне будинку, там буде гарна відпочинкова зона. Двір виходить фактично на берег річки Стир. Дуже мальовничі місця, неймовірні краєвиди з вікна. Наша компанія облаштує просто на березі Стиру відпочинкову зону, спеціально для мешканців цього будинку, їхніх дітей. Там затишно, там нема міської суєти. Одночасно – це не десь далеко.

Будинок цікавій тим, що там на партері (нижній поверх, – авт.) є гаражі, які також можна придбати у нас. Людина може спокійно заїхати, поставити машину в гараж і піти у свою квартиру. Це зручно. Відносно недалеко від зупинок громадського транспорту.

– А яка перспектива забудови вулиці Глушець? Далі буде?

– Про це ще рано говорити. Наскільки я розумію, ще не змінені детальні плани території. То досить клопіткий процес. Швидше, напевне, будинки з’являться навпроти: не зі сторони річки, а ближче до вулиці Дубнівська. Я так бачу ту перспективу. Знаючи, які містобудівні документи зараз знаходяться на розгляді.


ЦЕ СПРАВА ЧЕСТІ:З ПЕРШОГО ДНЯ ДОМОВЛЕНОСТІ МИ НЕ ЗМІНЮЄМО ЦІНУ.



– У вас ціна помешкання залежить від місця розташування будинка? На Набережній жити дорожче, ніж на Глушець?

– Ціни у нас приблизно однакові. І на Набережній, і на Арцеулова, і на Глушець. У межах Луцька ці будинки приблизно в однаковій доступності до різних міських зручностей. Хоча разом з тим іноді в нашому Луцьку отой один кілометр має більше значення, ніж у якомусь великому місті.

– Чи правда, що ціни на житло «Луцьксантехмонтаж» принципово не змінює у ході будівництва, що квадратний метрі однаково коштує напочатку зведення будинка і на фініші? Тоді як переважна більшість компаній тут грається цінами: на етапі здачі піднімає вартість.

– Так. У нас це все передбачено договором, який ми підписуємо з покупцем. Маємо договір набуття майнових прав. Можна вигадувати що завгодно, і якщо недобросовісні люди, то вони так і роблять, але в договорі завше чітко прописана ціна і дата здачі об’єкта.

Є інші варіанти. Наприклад, кооперативи. Де є правління з трьох власників (як правило, це може бути кілька родичів), яке потім може приймати рішення про перенесення строків здачі, зміну ціни, тощо. Просто зібралися і вирішили, що будинок здадуть на 8 місяців пізніше…

У нас це все абсолютно чітко визначено договором, тут можливості щось змінювати нема. Людина ж повинна запланувати, коли вона має отримати документи на придбане житло чи коли хоче в’їхати у квартиру. Так само й щодо ціни. Це ж великі гроші. То справа честі для нас. З першого дня домовленості ми не змінюємо ціну.

– А можете розказати читачам, в яких моментах покупців житла найчастіше дурять недобросовісні забудовники?

– Перше – це строки здачі об’єкта. Ціна – два. А найстрашніше – напевне, низький професіоналізм людей. Коли покупців переконують, що з ними працюють професіонали, а насправді дилетанти, які просто хочуть поживитися. Наприклад, люди, які не доводять розпочаті справи до кінця. В силу різних причин. Скажімо, авансові кошти, які отримують, вважають за чисті прибутки і починають жити на широку ногу.

От тоді й виявляється, що взяли гроші з 90% квартири, а збудували будинок тільки на 50%. І пішло-поїхало: банки не хочуть кредити давати, затягування, скандали. Бути забудовником – це ще й мати підприємницький хист,,вміти швидко і правильно домовлятися, розумітись в економіці та фінансах.

Крім того, люди, колектив. Часто у таких горе-забудовників нема колективу. Найняті фірми. Важко будувати чужими руками. Сьогодні все добре, заключили угоду, а завтра не домовилися – і все. Забрав кельму, забрав каску – і пішов. І вже нема будівництва.

Оце все я окреслив би одним словом – професіоналізм або його відсутність.

У МЕНЕ СКЛАДАЄТЬСЯ ВРАЖЕННЯ, ЩО МИ НА САМОВИЖИВАННІ

– Скільки сьогодні у Луцьку забудовників?

– Я їх не рахував. Чесно. Єдине, що можу сказати, що ми єдині із забудовників, які у переліку великих платників податків і обслуговуються в окремому офісі у Львові. Багато організацій на податки дивиться як на свій прибуток і платити їх вважає зайвим.

– Ви згадували банки. Зараз часто декларують різні спільні програми з банками. Маєте такі для клієнтів «Луцьксантехмонтаж»? І як ними скористатися?

– Треба відповідати певним критеріям банку. Мати стабільний дохід, тощо. Маємо такі програми з «Приватбанком» та «Кредобанком». Більш тісно працюємо з «Приватбанком». Чимало квартир таким чином було продано. Хоча я не вважаю, що це дуже доступні умови. Люди чекають дешевших кредитів, кроків від держави на здешевлення ставок іпотечного кредитування.

У нас як: щось починається по державних програмах, потім коштів не вистачає. Хоча якщо програми пов’язані з добросовісним забудовником, то державі повертаються ці кошти в рази. Це ж велика кількість робочих місць. Ці люди не сидять на плечах держави, а навпаки заробляють на неї, сплачуючи податки. Підприємства сплачують податки. Це великий механізм, який тягне за собою інші механізми. Будуєш з цегли. А цеглу хтось же виготовив… І так далі. Починає рухатися економіка.

На жаль, у мене складається враження, що ми на самовиживанні. Тобто діє такий свого роду жорсткий капіталізм. Ринок повинен сам себе відрегулювати, вважають нагорі. Але це небезпечно тим, що люди можуть повстати проти таких порядків. Якщо держава не займатиметься регулюванням, то з’явиться критична кількість обдурених людей… Якщо не буде стимулювати будівельну галузь через здешевлення кредитів для підприємств, через нормальні ставки іпотечного кредитування, даючи широкому колу людей забезпечити себе житлом, то в найближчий час не те що буде великий відсоток людей за кордоном, а цілі підприємства працюватимуть на закордонних ринках, розвиваючи чужу економіку, а не власну.


СКОРО НА ВОЛИНІ НЕ БУДЕ КОМУ БУДУВАТИ ДЕРЖАВНІ ОБ’ЄКТИ



– Не можу не спитати про «бюджетні» проекти. «Бюджетні» не у значенні дешеві, а тобто ті, які зводяться коштом бюджету…

– З бюджетом ми можемо працювати. Це всі знають. Але на сьогодні прийнята нормативна заробітна плата у будівництві – 7 тисяч. Тоді як середня заробітна плата у нас на підприємстві цього року сягнула 12 тисяч гривень. Тобто ці нормативні 7 тисяч – це чистий збиток підприємства. Якщо ми працюємо, то за рахунок виробітку не можемо досягнути заробітної плати. Тому ми тепер менше беремо участь у таких проектах.

Це – одна проблема. Друга (можливо, я тут говоритиму не про свою компанію) - у нас більш-менш нормально, а про інші. Плинність кадрів. Багато людей їде працювати за кордон. Відтак скоро на Волині не буде потужної будівельної організації, яка змогла б стати на велику будову чи виконувати багато різних масштабних замовлень коштом бюджету.

Тут навіть не те грає роль, про що весь час пишуть! Не хто дешевший. Не те, що хтось з кимось домовився. Питання – в іншому - хто здатний буде виконати роботу.

– Це відповідь на запитання, чому Чорнуха виграє більшість тендерів на такі об’єкти?..

– Так. Нехай дістаються комусь іншому ці об’єкти. Так, є тендери, в яких ніхто не хоче брати участь. Сьогодні не освоюються мільйони в Україні і в області, в тому числі позики європейських фінустанов. Усе через те, що нема кому працювати. Може взятися якась організація, щось почати, аванс отримати і зникнути. Все. І десь сподіваються, що об’єкт буде, а доробляти нема кому. Це зараз велика проблема.

Звичайно, всі сьогодні хочуть лікуватися у хорошій лікарні, а не через п’ять літ. Так? Хочуть гарною дорогою ходити вже, а не через три роки, коли бюрократична тяганина завершиться.

Але факт лишається фактом: все більше й більше державних програм не реалізовуються.

– Кожного року на День будівельника я вас запитую про обласний перинатальний центр у Луцьку. Коли вже стрічку можна буде перерізати? У вересні, як обіцяв Ігор Палиця?

– Ми то з вами переріжемо. Можемо хоч вже (сміється, - авт.). Якщо серйозно, то наші роботи там завершені або давно могли б бути завершені, то не проблема. Аби тільки строк назвали. Але є ще інші питання. Напевне, що всі хочуть здавати перинатальний з обладнанням. Я думаю, що це номер один нині. А що там з обладнанням – не до мене.

– Тобто: щодо будівництва питань нема?

– Так. Практично нема.


МИ ПРАКТИЧНО ОБДИРАЄМО СТІНИ ДОГОЛА. ЦЕ БУДЕ НОВА ІНША ЛІКАРНЯ!


– Зараз «Луцьксантехмонтаж» робить довгожданий для багатьох ремонт обласної інфекційної лікарні. Скільки він коштує? І що там саме робите?

– Ремонт лікарні коштує 42 мільйони 991 тисячу гривень. Це не тільки стіни, це повністю все: система вентиляції, сантехніка, електрика. Ми практично стіни обдираємо догола.

Єдине що особливість цього будівництва в тому, що не можемо претендувати, аби нам віддали під ремонт одночасно весь корпус. Бо це лікарня. Якби одночасно, ми все зробили б, наприклад, за чотири місяці. Мусять десьт лікуватися діти, та й літо.

Ми робимо по одній третій будівлі: від підвалу до верхнього поверха. І одночасно все повинні закінчити, щоби вже у відремонтовану частину перейшли люди і звільнили нам інші площі для роботи.

Тому це трохи сповільнює темпи. Мова не про те, що ми порушуємо якісь графіки. Просто тут така особливість.

– А коли плануєте завершити ремонт?

– Ще до кінця не визначене фінансування. Це по-перше. Але ми рухаємося тими темпами, які дозволять нам при безперервному фінансуванні зробити все до кінця року. Якби такі задачі стояли.

– Але це вже буде інша інфекційна? Так?

– Безперечно! Абсолютно інша.

– Безвладдя в місті Луцьк впливає на роботу будівельників і цей сегмент бізнесу?

– Я не сказав би, що є безвладдя. Рада працює. Заступники працюють, як я розумію. Постійно з цим стикаюся, і в принципі видно їхню роботу. Так що зовсім безвладдя немає. Але мер мусить бути, звичайно. І швидше.

– Не можу оминути увагою.. Розкажіть про цю цікаву книжечку, що лежить у вас на столі?

– Ааа… Це журналістський презент. То мені Володимир Данилюк, редактор «Волинської газети», подарував. А йому вона дісталась від когось з його старших родичів-будівельників. Усі дані там відповідають сучасним реаліям. Бери – й будуй. Фактично довідник інженера. Наприклад, забув щось, глянув – ось все про арматури… Настільна фактично книжка. Унікальна, тому й лишив на столі як раритет. Надихає, так би мовити.

Спілкувалася Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото Ірини КАБАНОВОЇ.