«Зірвусь – і будуть одні мати»: як луцькі обранці на сесію сходили. РЕПОРТАЖ

«Нецікавими стали сесії. Мусиш сам щось вигадувати», – бідкався колегам в обідню перерву журналіст Руслан Пилипчук.

29 серпня. 46 сесія Луцькради. Кворум є. Понад сотня питань. А йому для його гонзо мало натхнення.

На щастя, на вечір депутат Микола Дендіберін приніс у залу червоний до блиску пакет із написом LЄONTЄV... На лацкані його стильного піджака – значок американського сенату… Згодом прибув і сам бізнесмен Сергій Леонтьєв. Луцький бізнесмен. Заокеанська засмага, білосніжна посмішка... З червоного пакета роздавали зелені цукерки...

Андрій Авраменко взявся приміряти окуляри Олександра Козлюка... Костянтин Петрочук розгадував кросворди в смартфоні... Вічноприсутня на всіх сесіях лучанка Людмила Коновальчук нетерпляче на весь голос правила з місця помилки у доповіді головного земельника: «Не жилого, кажу ж, а житлового! Жит-ло-во-го! Ну скільки можна?!”...

«Передайте хтось Г. Пустовіту, що чоловічі прізвища в українській мові відміняються. А то «підтримаємо пропозицію депутата Поліщук», «голосуємо за запит депутата Петрочук...» Хіба він щось знає?» – радив в соцмережах один із найпопулярніших фейсбучних ботів Волині Ivan Shtokalo.

Тим часом хтось із моїх колег охрестив кагебіста і партизанського командира Бринського письменником...

Хотілося кави...

Червоний пакет пішов по руках...

Гонзо стало більше...




***

Перед сесією в залу принесли дипломи і скатертини, щоб подарувати трьом обранцям до Дня незалежності, який вже минув. Тарасові Шляхтичу, Вікторії Побережній і Валерієві Бондаруку. Дипломи гарні – за підписом секретаря ради Григорія Пустовіта. Скатертини – білі... З візерунками. Але чомусь так і не дарували.

«90-ті повертаються», – старанно вивели червоними буквами на білому плакаті підприємці луцького ринку «Шанс». Від ранку вчепили плакат на сходах до міської ради. До вечора де й подівся... У міськраді тривають війни за ринки: час від часу якась торгова площа переходить «в обійми» новоствореного КП.

Але починали день у сесійній залі не з цього. Мовчки, з німою впертістю в очах зайшли до зали письменники, видавці, громадські діячі, працівники книгарні «Освіта». Директор рокинівського музею Олександр Середюк з мегафоном. Подружжя письменників Володимир Лис та Надія Гуменюк зайняли місця під стіною. Слава Богу цього дня там рядком не стояли «тітушки». Було б соромно. Мені... Директор видавництва «Твердиня» Микола Мартинюк підпирав плечем «акваріум. Серед творчих людей – книголюб і колишній мер Луцька Богдан Шиба, екс-депутат 5-ти скликань і Почесний громадянин Луцька багаторічний директор школи Борис Свереда...



Але питання про продаж приміщення книгарні «Освіта», яке вперто вимагають звільнити, – аж 101-ше. Депутати Павло Данильчук (Народний контроль), Микола Федік (Свобода), Юлія Вусенко (Самопоміч), Тарас Шляхтич (Самопоміч)– всі по черзі так само вперто просять колег поставити його першим, «бо прийшли ж люди». Більшість цинічно проти. Тих, кого читають тисячі, не хочуть чути десятки…

«Останнім часом мені неприємно ходити на сесії», – позафракційного Миколу Яручика раптом «пробило» на відвертощі.

Зала притихла. Десь позаду чути жіноче: «Боже милий…».

«Бо то нас підприємці блокують, то атовці, а то вже інтелігенція...» - продовжував обранець.

Неочікуваний поворот: слово бере радник мера і лідер фракції УКРОП Ігор Поліщук і сам вносить таку ж пропозицію. Зала – «за».



Маневри... Але це не змінює хід справи. У підсумку книгарню таки «переселяють». 26 – «за». Попередньо на проспект Перемоги, де на історичну крамницю чекає 17 метрів квадратних.

«Гань-ба, гань-ба...» Від інтелігенції цього дня «ганьба» звучала скромно і незвично тихо. Навіть знаменитий письменник Володимир Лис, у минулому автор шедевральних прогнозів, такого спрогнозувати не наважувався.

«У місті 18 книжкових крамниць. А найбільше видань волинських письменників продають не в «Освіті», а в крамниці обласної друкарні», - пробував пояснити свою позицію Григорій Пустовіт (Батьківщина).

…Трохи поганьбили, а тоді зігнули спини, згорнули плакат із цитатою Рузвельта і вийшли за двері. Понесли своє безголосе зло геть. Виллють потім шедеврами.



***

Головна фінансистка міськради Лілія Єлова впевнено і монотонно доповідала про виконання бюджету.

«Зачекайте, у мене одне технічне питання, – раптом підняв догори руку Ігор Поліщук, як тільки проголосували за бюджет.

І поки народ розбирався, що ж то за технічне питання і чому, власне, воно технічне. Поки в кулуарах ще топтали килими одні невдоволені лучани, а інші тільки готувалися зайти у сесійну залу, рада без зайвого галасу забрала в облспоживспілки Центральний ринок, не продовживши договір оренди на більш ніж 2 гектари землі.

«Дайте ж слово», – просила голова Волинської облспоживспілки Марта Кандиба (уперше на сесію прийшла персонально). Марно, більшість вирішила, що говорити їй тут нічого.



За трохи у сесійній залі з’явиться одіозний директор КП «Луцькі ринки» Ігор Корольчук. Перекинеться двома словами з Ігорем Поліщуком і зникне за дверима.

Потім, правда, повернеться: у змінах до бюджету передбачено чергову кругленьку суму для цього потенційно багатого КП. «Коли ж воно стане заробляти?» – спитає депутат Алла Надточій (Самопоміч).

От-от…, відповість директор. Деякі рішення міської ради зараз облспоживспілка оскаржує у судах.

Згодом обранці дружно розподілили кошти з депутатського фонду. Так, наче з власного гаманця на добрі справи. Мені – майданчик, я дам на студію звукозапису, я на сходи, я – яму замостити…



«Колеги, нагадую: можна зайти в кабінет, занести запит – і все буде зроблено. Не обов’язково це все говорити на сесіях», – не витримали нерви у депутата Аркадія Саломатіна (позафракційний).

«Я би просив не бубніти ззаду», – і собі дратувався Андрій Козюра (Батьківщина).

Наговорилися, поки гроші «роздавали», тому коли до трибуни вийшов головний поліціянт міста Олег Кічук, щоб розповісти про стан злочинності, – спитати щось ні в кого не знайшлося ні сил, ні бажання…

***

«Просимо дати дозвіл на 10 років, як Башкаленку, – гучно зачитувала з трибуни звернення до обранців підприємець луцького ринку «Шанс» Раїса Ткаченко. – Бо Башкаленку дали, а там – «шанхай»…»

Дійшла черга до вранішніх мітингарів.

«Ну як? Нормально сказала?» – вернулася від трибуни лучанка Раїса.

Поки товаришка кивала головою, до мікрофона став власник «Шансу» Петро Шугай. І – як «платив суддям та адвокатам», як «там було болото», він «зробив ринок, а тепер віджимають», як воював за ці площі з Клеванським, який уже мертвий… За 17 років існування «Шансу» підприємці заплатили в казну держави 34 мільйони, порахував Шугай.



Депутати більшості голосів не продовжують договір із «Шансом».

«Нічого. Так уже забирали в людей. Хати забирали. Прийде час і я буду питати. В Козюри, в Козлюка – у всіх!» – емоційно резюмує програну битву Петро Шугай і йде зі своїми людьми із зали.

Неочікувано лідер більшості Ігор Поліщук включає «тактику книгарні» і пропонує проголосувати за те, щоби дати таки дозвіл на оренду на рік. Шанс для шансу. Пізно. Питання проголосовані, домовляються повернутися до теми наступної сесії. У Петра Шугая є шанс розповісти, кому ще платив…



***

Після другої перерви зала зашаруділа цукерками. Не дивно. Пережили кілька десятків земельних питань і невтомно наближалися до фіналу.

«Ти слішком пасторальная… Ти нє так пішеш…» – промивав мені мізки депутат облради Сергій Леонтьєв.

Обранці тим часом мізкували, чи не забрати звання Почесного громадянина Луцька в партизанського командира Антона Бринського. То був той випадок, коли з Павло Данильчуком, який запропонував таке рішення, погодився навіть Григорій Пустовіт. Депутати голосують «за».

«Ура!» – каже хтось.

«Яке ура??? Слава Україні!» – виправляє Данильчук.



«Панімаєш, тє, кто носіт вишиванку, нікагда не буде багатим», – традиційно напівукраїнською продовжує Леонтьєв.

«Чому?» – дивуюся.

«Вишиванка – то традиції. А традиції – то сум, сльози, трагедії. Не можна на цьому виховати багату націю… Ми так думаєм,» – мізкує бізнесмен.

Наостанок рада приймає в комунальну власність першу школу, збудовану в Луцьку за часів Незалежності. Головна освітянка Зіновія Лещенко всіх запрошує на відкриття.

«Треба всім сказати, щоб по вазону принесли», – жартує депутат Юрій Безп’ятко.



***

Як-то кажуть, «занавєс».

“Освіта”, яку приходили захищати письменники, має рихтувати книжки у валізи і вибиратися на Перемоги. Іронічно так: з поразкою - на Перемоги...

Ринок “Шанс” залишився без шансів...

Бринського позбавили звання Почесного лучанина, а він глузливо проводжав поглядом кожного обранця зі стенду перед кабінетом мера у своєму старому статусі...

«Скажи щось, Раїса», – шептала в спину товаришка бізнесвуменші, яка сердито залишала сесійну залу, за кілька хвилин після того, як завзято виступала за трибуною.

«Не можу. Зірвусь і будуть одні мати», – брязнула дверима та.

Текст і фото – Олена ЛІВІЦЬКА.